Я серйозно захоплююся холодною зброєю. Не дуже довго, але за ці кілька років я перелопатив купу інформації і в інтернеті, і на папері. Задовбали мене індивіди, які знаючи, що я захоплений цією темою, лізуть зі своїми тупими порадами і коментарями. Народ, у мене великі пізнання в матеріалознавстві, Законі про зброю та інших стосуються холодної зброї предметах. А ви, наслухавшись міфів, лізете до мене з видом всезнаючих метрів.
Так, я ношу з собою ніж. Ні, законом це не заборонено. Так, всі мої ножі — речі набагато дорожчі, ніж те, що продають на ринкових лотках. Ви самі називаєте мене дурнем, чуючи ціни моїх покупок, а потім самі ж просите дати вам пораду.
Міфи про суперножах, зроблених на зоні або дядьком Колею з заводу, — всього лише міфи, зрозумійте ви нарешті. Стабільно високою якістю вироби таких хлопців страждати не будуть. Мало того, що це не фахівці-ножевики, так і матеріали-то там часто зовсім не ножові.
Інша справа, коли за виготовлення ножа беруться професіонали. Я можу назвати десяток імен хороших майстрів, які зроблять прекрасний інструмент, але і коштувати це буде чимало. Хороші сучасні матеріали вимагають не менш хороших фахівців, які цей матеріал належним чином оброблять. А фахівцям треба вчитися. Природно, за свої знання і досвід вони беруть гроші — це нормально. Зате в них я впевнений. Коли я купую ніж фірми з ім’ям або відомого мені майстра-штучника, коли я замовляю якісні матеріали для своїх виробів, я впевнений, що мені не впарити дешеву хрень. Я плачу чималі гроші — але я знаю, за що я плачу.
Уявіть собі, загартувати пружину і загартувати ніж — дві різні речі! І дядя Коля, який ковалем на якомусь заводі працює, може й гадки не мати, як ніж загартувати. Термообробка — це не розпалив червоного, сунув у відпрацювання — і готово. Це складний технологічний процес, що вимагає знання і досвіду. А у багатьох «ножеделов» ставлення до термообробці саме таке. Вони і до виконання своїх прямих обов’язків відносяться шатай-валяй, а що говорити про таку «халтурке»?
Я роблю ножі з гідних матеріалів. І я не буду працювати собі в збиток, виконуючи ваші примхи або роблячи вам ніж на халяву. «Друзі» (або ким ви себе вважаєте, коли вам щось потрібно), потрудіться хоча б матеріали оплатити. І не волаєте, що дорого: я хрень не роблю і зайвого не запрошу. А ви мені тычете в ціни китайських кухонников по 50 рублів за кілограм — мовляв, дивись, як дешево! Ось і купуйте, якщо вам так треба. Кожна крапля мого поту коштує грошей.
