Моя задолбашка далеко не нова — мене задовбали курці.
Йдеш в будь торговий центр — за 20 метрів до входу (або при виході) будь добрий затримай подих, так як всі входи-виходи оповиті щільним хмарою мерзенної сигаретної смороду.
Йдеш на роботу — попереду «людина-паровоз» дістає цигарку, і за них утворюється довгий шлейф тютюнового диму. Найцікавіше, що зазвичай з цього шлейфу нікуди не дітися: обігнати «людини-паровоза» не варіант, він йде досить швидко, але і відстати не виходить, так як час підтискає, та й де гарантія, що позаду немає аналогічного «паровоза». І нікуди не сховатися — будинок зліва, справа дорога. При цьому «люди-паровози» щиро не розуміють, що тут такого. Подумки припечатывая свій кулак до потилиці цього мудака, намагаєшся дихати через раз і знайти траєкторію з мінімальною концентрацією диму в повітрі.
Сусід знизу курить на балконі. Пару раз в годину. Курить повільно, з душею. Палить його дружина, правда швидше. Коли я відкрив свій балкон для провітрювання, в дев’яти випадках з десяти квартира замість свіжого повітря наповнюється їдкою і мерзенної сигаретної смородом. Коли до сусіда в гості приїжджають їхні діти, вони всією компанією збираються на балконі покурити. Тут взагалі тушкуйте світло. І, знову ж, щире нерозуміння: а що такого?
Сочі — «місто, вільна від куріння». Такі таблички стоять (або стояли?) у місті на кожному розі. І під кожною табличкою маячить громадянин з сигаретою. Замість морського повітря і запаху місцевих сосен насолоджуємося сигаретними ароматами.
Знову Сочі. Поїхали на джипінг. Краса! Гори, альпійські луки, каньйони і гірські річки! А яке повітря там в горах або в гірських ущелинах! Але чу! Що це за сморід? На кожній (на кожній!) зупинки водії збиваються в купку і починають курити, вся округа наповнюється непередаваними ароматами. Особливо це радувало в ущелинах, де рух повітря обмежено і весь простір заповнювався тютюновим димом. Дякую, було дуже приємно. На прохання утриматися від куріння знову отримав щире здивування: а що такого?
А я просто не курю. Мені просто подобається свіже повітря, запах моря і сосен. Але, на жаль, останнім часом це не в тренді. У тренді — курити. Дихати сигаретним димом нині норма.
Зараз мене курці закидають тухлими яйцями — мовляв, а де ми тоді повинні палити, не подобається — твої проблеми, а я маю право. Ні, дорогі, це ваші проблеми. Ніхто не змушував вас брати в руки сигарети. Це ваше бажання і ваш вибір. Вам же не подобається, коли в суботній ранок вас будить сусід з перфоратором, не, ну а що — йому ж треба, він має право, а ви потерпіть. Або коли в годину ночі у двір приїжджає «музикант» на тонованому тачці і радує весь будинок чітким рэпчиком. Ви готові його придушити на місці. А чому? Слідуючи вашій логіці — йому подобається репчик, він має право його слухати, адже він такий же член суспільства, як і ви. Так що потерпіть, поки він насолодитися своїм рэпчиком в годину ночі, і діти ваші потерплять.
Таких прикладів можна навести море. Тільки до вас все одно не доходить. Вам плювати. Час діяти вашими ж методами, взяти, наприклад, балончик дихлофоса і пшикати на вас кожен раз, коли ви окуриваете оточуючих димом сигарет. Не, ну а що — може, мені подобається запах дихлофоса, ось і ви насолодитеся.
