Дякую вам, сусіди-хами, які в своїй квартирі роблять, що хочуть! Мені, чесно, не шкода. Я працюю вдома і готова слухати спів вашої дриля з 9 ранку до 7 вечора з понеділка по п’ятницю (та й у суботу — тільки, будь ласка, не з 9 ранку, а хоча б із 12). Я розумію, що у вас ремонт, і вам доводиться шуміти. Я розумію, що вас самих ці шум і бруд не радують. Я розумію, тому що…
Тому що я сама зараз роблю ремонт у свіжокуплені квартирі. Я заборонила робочим свердлити в суботу взагалі (бо, хоча закон і дозволяє це, я розумію, що в суботу всім хочеться відпочити). Я заборонила їм свердлити до 10 ранку і після 6 вечора, а ще сказала їм робити перерву на обід. Тому що я хочу мінімізувати незручності, які я доставляю сусідам.
Я пройшлася по найближчих квартирах, у всіх уточнила, коли сплять діти і бабусі-дідусі, всім видала свій номер телефону, всім повідомила, що галасливі роботи триватимуть чотири дні: п’ятницю, понеділок, вівторок і середу.
Та кожен, кожен із цих чотирьох днів сусіди викликали поліцію. Кожен з цих днів я була змушена замість роботи з 10 ранку до 6 вечора відбиватися від галасливих бабок. За цей час я вислухала стільки хамства і відчула стільки ненависті, що вистачило б на десятьох. За цей тиждень я так перенервувала, що з п’ятниці лежу з температурою і головним болем, яка не проходить ні від чого.
У середу ввечері мій чоловік, почувши по телефону істерику черговий сусідки, обклав її таким матом, що вона стулила пельку. Її мати викликала поліцію і при мені сказала співробітникам, що у неї є свідки того, що я сама прийшла до неї в квартиру і обклала її матом. Сама сусідка по телефону заявила мені: «Ви своїм ремонтом треплете нерви моєї мами, вона тріпає їх мені, так що я буду дзвонити вам, кричати на вас і псувати вам нерви, щоб ви зрозуміли, як мені хреново!»
Люди! Чому ви самі нариваєтесь на хамство? Чому спроби з вами нормально домовитися призводять до того, що ви ще більше підозрюєте мене в якихось мерзоти? Чому ви хочете жити в постійній ненависті один до одного і до мене зокрема? Я взагалі не хочу з вами сваритися! Я хочу швидше доробити свій ремонт, переїхати в свою першу в житті власну квартиру, жити довго і щасливо, вітаючись з вами при зустрічі. Я не хочу задовбувати вас, але і ви, будь ласка, не задалбывайте мене. Тому що у мене є чоловік, яким абсолютно наплювати, чи будете ви з ним вітатися чи ні. А задовбувати мене він не дозволить.
