Задовбали граммар-наці. Я анітрохи не заперечую, що знання рідної мови важливо. Згоден, що читати текст з купою граматичних помилок або повною відсутністю розділових знаків складно. Але як же задовбали ті, хто бере на себе право називати людину бидлом і ідіотом тільки з-за кількох помилок!
Одним людям дано уміння писати правильно і грамотно, практично не замислюючись. Але не всім. Я — колишній школяр і майбутній студент, володар чотирьох дипломів призерів олімпіад з фізики різного рівня. Я бидло, ідіот? Не мені судити, але знайомі кажуть, що ні. Повіримо їм. Але ось грамотне письмо вимагає від мене деяких зусиль. «-Ться/-ться», говорите? Я зупинюся на мить і задам питання. «Пре-/при-»? Згадаю правило. Одна або дві «Н»? Скажу все, що думаю про це правило, але застосую. Ненаголошені голосні? Словникові слова? Досить часто мені доводиться про це думати: писати грамотно на автоматі я не вмію. Деколи забуваю і роблю помилки. Іноді просте слово, яке писав, не замислюючись, багато-багато разів, ставить мене в ступор. За своє шкільне життя я дуже рідко писав твори і диктанти без однієї-двох помилок. Що ж говорити про лист в інтернеті, де я друкую дуже швидко? Допускаю помилки — в цьому тексті теж зачаїлися де-небудь. Що ж, граммар-наці, розстріляти мене, змішати з брудом, раз я не досконало знаю «великий и могучий»? А ви-то самі знаєте? Чи тільки-ться/-ться»?
Якщо ви наді мною зглянулися і передумали негайно розстріляти, я, як людина чесна, скажу про те, за що мені не буде пощади. Я не читаю і не люблю класичні праці наших великих письменників. За останні кілька років шкільного життя я прочитав дуже маленьку дещицю заданих творів. Я не подужав до кінця «Війну і мир», «Злочин і покарання», «Тихий Дон», «Майстра і Маргариту». Так, я вже чую дзвінке клацання затвора. Але дайте договорити. Дивно, але у мене завжди була п’ятірка по літературі: на основі скромних уявлень про твір, відповідей однокласників, оповідань вчительки я методом логічної інтерпретації вибудовував підходящі відповіді, іноді навіть не читаючи короткого змісту. А мій улюблений гаджет — електронна книга. Так, я не читав класику російської літератури, але прочитав багато іншого — від Вірна до Уеллса, від Азімова до Гібсона. Можливо, я маю право дихати одним з вами повітрям, мої улюблені націонал-лінгвісти.
