Земля кольору крові
Аятолла Хомейні переживав за Росію більше, ніж політбюро ЦК КПРС
Шевцов Леонтій
19 лютого 2019
Мудра Катерина II у свій час дуже вірно помітила, що росіян можуть об’єднати тільки дві причини: війна і велике лихо (мор, пожежі, голод). У повсякденному житті у нас такого об’єднання, на превеликий жаль, немає.
Вся наша історія замішана на війнах з зовнішніми ворогами і що ще страшніше і трагічніше для нації – один з одним. Чого вартий один XX століття! Відразу дві світові війни, які забрали майже 40 мільйонів життів самого активного народу. Громадянська, не має аналогів за кількістю загиблих і залишилися без Батьківщини. Повне руйнування Росії в 1917-му і спроба створити на згарищі нову історичну формацію – соціалізм, який вимагав неймовірних жертв і зусиль. А тут ще, як чорт з табакерки, вискочив Горбачов з новим (але не своїм) мисленням, заворожив більшу частину населення і розвалив на пару з наступником країну, позбавив її багатьох тисячолітніх надбань і залишив понад 25 мільйонів без Батьківщини.
Ще один експеримент начебто перебудови або Громадянської війни і від російської нації нічого не залишиться. У нас ніколи не було часу, щоб відновитися.
В підтвердження простий приклад демографічної загрози національній безпеці країни. У 2018 році з січня по жовтень, за даними Росстату, вперше за останні 10 років скоротився щорічне зростання чисельності населення країни на 78 700 осіб.
Вдумаймося в цей факт. Незважаючи на всі зусилля, численні перинатальні центри, обладнані пологові будинки і майже півмільйона рублів за дитину, проблема не вирішується. Умови покращуються, а породіль не вистачає. Проблема одночасно і проста, і складна. А адже ще видатний російський вчений Менделєєв («Росія по системі Менделєєва») у книзі «До пізнання Росії» давав прогноз зростання чисельності населення: у 1950 році – 282 мільйони, до 2000-го – 594 мільйони. Автор періодичного закону хімічних елементів був найбільшим демографом. До речі, для США він прогнозував до середини XX століття 180 мільйонів. Реально в 1959 році чисельність американського населення склала 179 мільйонів. По суті він був прав, оскільки не міг передбачити дві світові, Цивільну і все що відбувалися після його смерті зміни. Варто врахувати, що зрілі роки великого вченого припали на правління Олександра ІІІ, коли в країні була внутрішня стабільність, воєн і революцій не чекали.
“Росія була імперією навиворіт. В результаті завдяки метрополії деяких околицях вдалося переступити цілий історичний етап»
Американський економіст Ніколас Еберштадт в роботі «Демографічна криза Росії в мирний час» (russia’s Peacetime Demographic Crisis) пише: «Шляху назад немає, навряд чи Росія буде врятована чи врятує себе сама від такого виснаження людського капіталу, що робить її неконкурентоспроможною або навіть нежиттєздатною». Подібні книжки просто так не виходять. Проблема дійсно є, але політичне замовлення очевидний.
Справа не в пологових будинках, а у створенні життєвих умов, в першу чергу для молодих сімей, переважній більшості яких на квартиру не заробити. Без вирішення демографічної проблеми нас чекає виродження російської нації, що об’єднує всіх росіян, і цей фактор робить країну об’єктом і складовою частиною гібридної війни, що ведеться проти нас з 2005 року. Добитися приросту населення тільки за рахунок північнокавказьких і деяких поволзьких республік не виходить.
Освоювати наші простори виходить нікому, і це один з основних приводів для ворогів поділити територію Росії – ідеологічної причини-то немає, комунізм відсутня навіть у вигляді примари. Йде жорстока боротьба за планетарні ресурси, які нам не тільки вже освоювати важко, але і захищати треба.
Нас розпестили наші безмежні простори і велика кількість природних багатств, що створюють ілюзію вічного благоденства. Ми в даний час втратили головне якість – єдність народу у повсякденному житті, внутрішню духовну єдність, яка у нас була.
В мобілізації нації на рішення стратегічних завдань варто брати приклад з Китаю. Де, в якій країні або точці світу не була людина, він залишається в першу чергу китайцем зі своїм патріотизмом і ментальністю.
Вартий уваги досвід Ізраїлю. Маючи мізерно малу територію, країна, до речі, створена з допомогою Радянського Союзу, навіть не підтримана спочатку США, зуміла побудувати сильну державу в першу чергу завдяки єдності народу. Володіючи феноменальною згуртованістю, загальною вірою, безпрецедентною життєвої хваткою і генетичної здатністю до підприємливості, люди вижили на клаптику землі.
Хто вони були в царській Росії? Ремісники, дрібні торговці. Коли у 1917 році більшовики скасували Катерининський заборона на «межу осілості» і зрівняли в правах, представники цієї нації рвонули вперед і зайняли провідні місця в управлінні державою, уряді, культурі, та, мабуть, у всіх галузях.
Звичайно, російський Вавилон ускладнює єдність, але ми завжди, як ніхто інший, були лояльні до різних народів, що населяють нашу велику країну. Це одна з ознак нашої ментальності та основа формування національної ідеї.
Провідна роль російського народу в становленні держави підтверджується всією історією країни, багатьма практичними справами. Росію називали імперією, але це була імперія навиворіт. Вона дуже багато робила силами метрополії для околиць, в результаті деяким вдалося переступити цілий історичний етап, зберігши мову, культуру, менталітет.
«Звання «Заслужений діяч «п’ятої колони» не підстава для безкарності»
Чи є ще хоч одна країна, яка включала свої споконвічні землі до складу інших республік, автономій для прискорення їх розвитку. Адже це святая святих. За володіння навіть незначною частиною території розв’язуються конфлікти і війни. У нас же тільки на Північному Кавказі в період 1922-1991 років кордону перекраивались більше десяти разів на користь союзних республік і автономій за рахунок Астраханської області, Краснодарського і Ставропольського країв.
А історія з Кримом («Указ не в ту степ»)? Це був підкоп під єдність народу. Передача півострова в союзні, але чужі руки – образу героїчних предків, які віддали десятки тисяч життів за цю землю.
На одному міжнародному форумі я відмовився обговорювати питання про приналежність Криму зважаючи на те, що всі розмови на цю тему марна трата часу. Запитав у іноземців, були вони в Криму і знають, якого кольору земля на Україні. Там вона чорна (майже метровий шар чорнозему), а в Криму – багряна, червонувата від російської крові, пролитої за захист і звільнення цієї землі. Мабуть, дещо на кого аргумент справив враження, принаймні більше питань про приналежність Криму і Севастополя мені не задавали.
Однією з загроз в країні затвердженої президентом Стратегії національної безпеки названа діяльність радикальних громадських об’єднань й угруповань, які використовують шовіністичну і релігійно-екстремістську ідеологію, а також приватних осіб, спрямована на порушення єдності й територіальної цілісності РФ, дестабілізуюча внутрішньополітичну та соціальну ситуацію, включаючи інспірування «кольорових революцій», опошлення традиційних духовно-моральних цінностей.
Всім відомо, що Радянський Союз зруйнувала «п’ята колона», яка прийшла до влади в 1985 році. Не напружуючи жодної звивини для підйому економіки, вона зосередила всі зусилля на приватизації та боротьби з нашою ідеологією, історією Вітчизни, схиляючись перед західними цінностями і не гребуючи бути жебраками державного масштабу. Рукотворні загрози національній безпеці прикривалися словами про перебудову і всіляких реформи.
Чим більше країна, тим сильніше вона страждає від різких, непідготовлених змін. Реформа не має нічого погіршувати, а тільки покращувати. Інакше це злочин, за який слід карати самою вищою мірою.
Прикладом боротьби з ворогами може служити єврейська нація. На Олімпіаді в Мюнхені в 1972 році команда Ізраїлю зазнала атаки терористів. Спецслужби країни, виконуючи наказ військово-політичного керівництва, витратили близько 20 років, але знайшли в різних точках світу і ліквідували всіх учасників злочину. Організаторів і виконавців геноциду єврейського народу в роки Другої світової знаходять через 50 і більше років, і кожен отримує по заслугах. Мені здається, що своїх ворогів ізраїльтяни дістануть і на тому світі. Адже вони ближче всіх до Бога – домовляться.
А ми наших руйнівників Вітчизни, які, до речі, і не думає ховатися, а інші продовжують лізти у владу, навіть не намагаємося залучити до відповідальності. Хоча звання «Заслужений діяч «п’ятої колони» не підстава для безкарності.
Пора діяти за правилом «На війні, як на війні». Як писав поет-фронтовик Ярослав Смеляков: «Проти нашої роти ворожий розрахунок. Ніякої природи. Жодних красот». Свідома ворожа діяльність «п’ятої колони» повинна рішуче припинятися. Сьогодні завдання протидії їй особливо актуальна.
СРСР до 1991 році став чемпіоном світу по наявності «п’ятої колони» у владі і як наслідок першою жертвою «кольорової революції» і гібридної війни, хоча таких виразів тоді не було. А адже Горбачову підказували розумні державні мужі з інших країн, до чого призведе його діяльність. Відомо лист аятолли Хомейні від 7 січня 1989 року: «Вам з’явився квітучий сад Заходу і заворожив Вас, але знайте, що істина не там. Якщо Ви побажаєте на цьому етапі розплутати клубок економічних проблем соціалізму, звернувшись з цією метою до вогнищ капіталізму на Заході, то не тільки не излечите своє суспільство від недуг, але закінчите тим, що інші будуть змушені виправляти Ваші помилки. Бо якщо марксизм зайшов в глухий кут у своїх економічних і соціальних шуканнях, то і західний світ загруз в тих же проблемах, тільки в іншій формі і інших сферах». Але у Горбачова були інші радники.
Його роль і оточувала генсека «п’яту колону» високо оцінив президент США Білл Клінтон: «Використовуючи надзвичайну самовпевненість Горбачова і його оточення, в тому числі і тих, хто відверто зайняв проамериканську позицію, ми домоглися того, що збирався зробити президент Трумен з Радянським Союзом за допомогою атомної бомби».
Багато написано праць, в яких визначені винні у руйнуванні могутньої країни, і кожен в чомусь правий. Але стратегічний висновок полягає в тому, що партія побудувала СРСР, соціалізм і сама їх розвалила. На деталях не зупиняюся. А хто відповість, якщо подібне станеться з Росією?
Наша велика біда в тому, що ми легко відрікаємося з подачі тієї ж «п’ятої колони», представники якої присутні в ЗМІ, ТБ, кіно, культури, навіть в освіті (десяток різних підручників з історії Росії чого вартий), від історичних і духовних цінностей, вистражданих нашими предками.
Наш народ дуже терплячий, завжди йшов в ім’я Батьківщини на багато позбавлення. Згадую слова своєї матері, глибоко запалі в дитячу свідомість. Післявоєнні роки. Шестеро малолітніх дітей. Голодно. «Нічого синку, якось проживемо. Лише б не було війни».
Катерина II права по-своєму. Наша згуртованість не раз доведена у важкі для країни часи. У росіян є головні цінності, такі як патріотизм, любов до Батьківщини, віра, моральність, сім’я. Але не треба, щоб причиною єднання стала чергова війна. Навпаки, саме воно повинно застерігати агресорів від бажання випробувати Росію на міцність.
Леонтій Шевцов,
член Спілки журналістів Росії, генерал-полковник
Опубліковано у випуску № 6 (769) за 19 лютого 2019
