Я люблю рибалку вже років п’ятнадцять. При першій можливості намагаюся вибратися на воду, в будь-які, навіть ділові поїздки в область захоплюють складану вудку на випадок, якщо зустріч симпатичний ставок і річку, і вже який відпустку проводжу на рибалці — не в наметах, але на базах, в основному на Онезькім озері, на Ладозі або взагалі поза межами країни.
Що могло мене задолбать в такому прекрасному занятті, як рибалка? А те, що я люблю рибалити на самоті, і при цьому я дівчина. Десятки яйценосних порадників розповідають мені про те, що я погано закидаю вудку, не та в мене котушка. Особливо обдаровані особистості кричать мені з берега (коли я тихенько рибалю з човна), що на бортову вудку я нічого не зловлю. Кожен вважає своїм обов’язком розповісти мені пару рибальських байок і дати десяток непотрібних порад, не забувши згадати, що риболовля — не жіноча справа, йти мені на кухню і т. д.
Я діставала марлінів вагою більше центнера на океанічній риболовлі, рыбачила на Кольському півострові, брала участь в чеському чемпіонаті, і хвостів у мене виловлено більше, ніж у вас усіх разом. І коли я йду на риболовлю, я хочу отримати задоволення від мого улюбленого заняття, а не слухати непотрібні репліки.
Звичайно, приємно бачити ваші ображені особи, коли на ваших очах на мою «погану» снасть я без напрягу витягую ляща на півтора-два кіло й саджу його в садок до ще п’яту таких же, але як же ви задовбали!
