Чому більшовики святкували військова поразка? В чому полягала роль Сталіна? За що розстріляли герої тих подій?
23 лютого в Росії відзначають День захисника Вітчизни. Це свято прийшло в нашу країну з СРСР, де 23 лютого вважалося річницею створення Червоної армії, у 1918 році дала відсіч німецьким окупантам.
Насправді, все було не зовсім так.
Більшовики розпустили армію
З 1914 року Росія взяла участь в Першій світовій війні проти Німеччини та Австро-Угорщини на боці Антанти (Англія, Франція). У ніч на 7 листопада 1917 року більшовики захопили владу в Петрограді. Головне гасло революціонерів — ні війні, перший декрет радянської влади Про мир. Вже 10 листопада Раднарком демобилизовал всю російську армію. За місяць радісні солдати розійшлися по домівках, саме вони проголосили радянську владу в містах і селах.
Газета Известия з текстом Декрету про мир. Фото: history-at-russia.ru
12 грудня більшовики почали переговори про перемир’я з німецьким і австрійським командуванням в Брест-Литовську. Глава радянської делегації Лев Троцький пропонує дивні гасла: «мир без анексій і контрибуцій», «ні миру, ні війни».
Насправді, більшовики просто тягнули час. Воювати у них не було ні сил, ні бажання. Вони чекали поразки Німеччини: на західному фронті німців тіснили Англія і Франція, у війну на боці Антанти вступили США. У Берліна не було сил і ресурсів активно воювати і на заході, і на сході
Російський солдат намагається зупинити своїх однополчан-дезертирів, 1917 рік. Фото: topwar.ru
Німці не піддалися на шантаж і висунули жорсткі умови. У відповідь 15 січня того ж Раднарком приймає декрет «Про організацію Робітничо-селянської Червоної Армії», намагаючись налякати німців. Ті не злякалися в тому числі тому, що 24 січня Україна оголосила про незалежність і послала делегатів у Брест-Литовську, обіцяючи Німеччини постачання продовольства і вугілля в обмін на визнання незалежності.
«Дибенко боявся розстрілу за свої подвиги»
Німці радо погодились на пропозицію Києва. 18 лютого німецькі та австрійські частини перейшли в широкий наступ по всьому фронту від Балтики до Дунаю.
Не зустрічаючи ніякого опору (російської армії не існує вже три місяці), німці рухаються на схід. Вони займають Ревель (Таллін), Мінськ і Псков і загрожують Петрограду і Москви. Наспіх сформовані червоні частини повсюдно біжать.
Радянська делегація прибула у Брест-Литовську. Фото: Wikimedia
Сам Ленін писав у ті дні: «Болісно-ганебні повідомлення про відмову полків зберігати позиції, про відмову захищати навіть нарвську лінію, про невиконання наказу знищити все і вся при відступі. Не говоримо вже про втечу, хаос, безрукости, безпорадність, нехлюйство. У Радянській республіці немає армії».
23 лютого під Нарвою загін червоногвардійців під командуванням Павла Дибенка на кілька годин затримав німців, після чого втік з міста. Нарву німці взяли на наступний день.
У книзі Михайла Веллера «Громадянська історія божевільної війни» про події сказано так: «Загін червоногвардійців і червоноармійців під командуванням Дибенка після єдиної сутички з німцями біжить далеко і швидко. Дибенко ще довго боявся розстрілу за свої подвиги і ховався подалі. В Радянському керівництві відбувається істерика».
3 березня у Брест-Литовську радянська делегація, зрозумівши марність опору, приймає всі умови німців і підписує Брестський мир. Росія втратила Польщу, Литву, Латвію, Естонію, Україну, Вірменію, частину Білорусії і Грузії, зобов’язалася ліквідувати армію, передати Німеччині флот і виплатити 6 млрд золотих марок контрибуції.
Підсумки Брестського миру. Фото: Wikimedia
Саме ганебний мир з Німеччиною, укладений більшовиками, налаштував проти них багатьох офіцерів російської армії, які стали масово переходити в ряди білих.
Сталін: «Вщент розбили німецьких загарбників»
Після поразки Німеччини у Першій світовій більшовики анулювала Брестський мир і повернули під свій контроль більшість втрачених тоді територій. Про реальні події лютого 1918 року довго намагалися не згадувати. 23 лютого святкували як день народження Червоної армії з 1922 року, але самі радянські генерали визнавали, що ця дата обрана не випадково.
У 1938 році в розпал Великого терору Сталін особисто запропонував вважати ті бої «перемогами під Псковом і Нарвою». До 20-річчя Червоної армії в «Известиях» надрукували статтю, в якій говорилося: «Під Нарвою і Псковом німецьким окупантам було дано рішучу відсіч. Їх просування на революційний Петроград було припинено. День відсічі військам німецького імперіалізму став днем ювілею молодої Червоної Армії».
Йосип Сталін. Фото: Wikimedia
У тому ж році ця версія увійшла в написаний Сталіним підручник історії СРСР під назвою «Короткий курс історії ВКП(б)». «Молоді загони нової армії — армії революційного народу — героїчно відбивали натиск озброєного до зубів німецького хижака. Під Нарвою і Псковом німецьким окупантам було дано рішучу відсіч. Їхнє просування на Петроград було припинено. День відсічі військам німецького імперіалізму — 23 лютого — став днем народження молодої Червоної армії», — говорилося там.
Вихваляння тих подій не завадило, а, може бути, зажадало від Сталіна ліквідувати їх головного учасника — комісара Дибенко. Влітку 1938 року він був розстріляний у Москві як американський шпигун. Під тортурами Дибенко визнав усі вигадані звинувачення.
Павло Дибенко і Нестор Махно. Фото: Wikimedia
Сталін же продовжив називати ті події першої перемогою Червоної армії. У 1942 році він пише в наказі № 55 від 23 лютого: «Молоді загони Червоної армії, які вперше вступили у війну, вщент розбили німецьких загарбників під Псковом і Нарвою 23 лютого 1918 року. Саме тому день 23 лютого 1918 року був оголошений днем народження Червоної армії».
Так що ж святкують 23 лютого?
З тих пір і до 1992 року 23 лютого був Днем Радянської армії і Військово-морського флоту. Тоді вітали діючих військових і вшановували радянську армію і її революційні традиції.
У новій Росії свято отримало назву «День захисника Вітчизни». Дата 23 лютого збереглася, але мало хто згадує про комісара Дибенко, Брестський мир і волю Сталіна.
Через відсутність наступності і нового, більш загальної назви цей день свята радянської армії став, швидше, днем всіх чоловіків на противагу 8 березня. З 23 лютого в Росії вітають навіть хлопчиків в дитячих садах (як майбутніх захисників Вітчизни) і тих, хто ніколи не служив в армії (як потенційних захисників).
А був аналогічне свято в Російській армії? Був . Свято, найбільш нагадує нинішній День Захисника Вітчизни був приурочений до Дня Святого Георгія Побідоносця (Юрія «Весняний»). Відзначався він 6 травня.
День Святого Георгія Побідоносця відзначався абсолютно у всіх підрозділах армії і флоту, також він відзначався і цивільним населенням. Проводилися в цей день молебні, присяга новобранців, урочисті обіди і зборів, Георгіївські бали та інші заходи, восславлявшие силу і міць російської армії.