Як у серпні 1991 року 16 осіб викрали радянський підводний човен

14


Це сталося у Владивостоці в дні путчу ГКЧП, коли радянське і партійне начальство металося, не знаючи, до кого прилучитися, а головнокомандувач Тихоокеанським флотом адмірал Геннадій Олександрович Хватів, за чутками, ліг у лікарню. Становище в місті найкраще описується словом «бурління»: поки обивателі приходили в себе, активісти влаштовували біля КПП військових частин мітинги, щоб переконати військових підтримати Єльцина, хтось розкидав листівки, але одне було ясно — повертатися до минулого ніхто не хотів.
«Треба щось робити!»
Головна «героїня» викрадення — дизельний підводний човен ПЛ Б-855 проекту 641 стояла «на заводі» біля пірсу на мисі Улісс. Озброєння і велика частина устаткування були зняті, а палива було — тільки повернутися до рідного пірсу. Начальство завод не виникало, батьки-командири приходили виключно в робочий час, тому команда, що складалася з строковиків, насолоджувалася затишшям у службі, била байдики, ходила в самоволки в місто.
Все сталося в ніч з 20-го на 21-е серпня, коли старпом — капітан-лейтенант Андрій Медведєв і його товариші побачили по телевізору, що ГКЧП послало в Форос групу захоплення — за Горбачовим. Це стало останньою краплею, що переповнила терпіння офіцера.
Командир відділення мінно-торпедної групи, старшина 1-ї статті Олексій Пестерев, згадував, що, крім старпома на човні знаходилося кілька старшин. Всім, хто стояв у ту ніч на вахті, залишався лише місяць до дембеля. Тим не менш, коли Медведєв звернувся до вахтовим, яких було 15 осіб, з гарячою промовою, основним гаслом якої було «Треба щось робити!» всі погодилися з ним.
Було вирішено вийти з заводу і звернутися з закликом до Тихоокеанському флоту і проходять повз кораблів, заявити про неприйняття ГКЧП і про безумовну підтримку демократичних реформ. Справу було ризикове — штатний розклад підводного човна становило 40 осіб, а на борту перебувало всього 16.
Під Андріївським прапором
Відійти від пірса вдалося без пригод. Але варто було човні взяти курс на вихід з бухти, як її з власного балкона зауважив командир — капітан II рангу Володимир Миколайович Жгирев, який теж не спав, спостерігаючи за столичними баталіями по телевізору. Він відразу почав телефонувати в штаб, але там про подію нічого не знали.
Головне питання, яке задають собі досі всі учасники події: яким чином підводний човен змогла вийти в море? Незрозуміло. Виходить, на всіх кораблях, які здійснювали охорону вод Владивостока, офіцери теж припали до телевізорів.
Більш того, човен пройшла повз брандвахту, піднявши над кормою Андріївський прапор! Питання про прапор постало відразу, як тільки відійшли від пірса — негоже російській бойовому кораблю ходити без прапора. Була пропозиція підняти триколор, але не знайшлося ні червоної, ні синьої матерії. Тоді вирішили підняти Андріївський прапор. Старшина Пестерев взяв для нього біле простирадло, а на смуги хрест навхрест пустив синє казенне ковдру. Човен під синьо-білим прапором пройшла повз сторожових катерів і попрямувала геть від берега – безпосередньо до торгових шляхах.
До цього моменту розвиднілося. Командуванню стало ясно, що підводного човна біля пірсу немає.
По тривозі були підняті всі сторожові кораблі і ракетні катери. У штабі створили оперативну групу, в яку увійшов і капітан Жгирев. Було висунуто дві версії: згідно з першою, моряків і човен захопили терористи, другий — Медведєв викрав її з невідомою метою.
Група захоплення, вперед!
Між тим радистові «пішла в самоволку» субмарини вдалося зв’язатися з кількома торговими судами, екіпажі яких були згодні з позицією моряків. Деякі навіть пропонували взяти човен в кільце, щоб захистити. Це ще більше надихнуло екіпаж судна.
Охолодити запал підводників змогли дві речі — обмежений запас палива і підійшли до човна військові кораблі. Після попереджувальних пострілів човен лягла в дрейф, проте все одно маневрами змусила прикордонників понервувати — адже вони не знали, що озброєння на субмарині немає.
Незабаром човен взяли в щільне кільце і спробували захопити. В операції брало участь шість бойових кораблів, три ракетних катери, прикордонний корабель і «торпедоловы». Висадити на човен групу захоплення екіпаж не дав, працюючи гвинтами «у протихід», створюючи цим хвилю.
Довелося чекати начальство. Незабаром підійшов катер з командуванням, один із адміралів як парламентер був допущений на борт. З’ясувавши, з-за чого сталася крадіжка, він став умовляти здатися, так як «Єльцин вже заліз на танк» і переворот не вдався. Але бентежна підводний човен вирішила повернутися в порт тільки тоді, коли цю інформацію передали по радіо «Маяк».
Все добре, що добре закінчується
Такої кількості зустрічаючих чорних «Волг» біля причалу екіпаж підводного човна ще не бачив. Все було оточено автоматниками.
Як тільки моряки зійшли на берег, Медведєва затримали і відвезли на гарнізонну гауптвахту. Решту — в казарму.
Допитували всіх довго. Намагалися створити видимість, що екіпаж хотів викрасти човен в Японію. Екіпажу пощастило, що в справу втрутився капітан I рангу Віктор Іванович Черепків, який в ці дні очолив «бунтівні»частини флоту. Він не тільки заступився за моряків, але і попросив їх розписатися на саморобному Андріївському прапор і повіз його в Москву, показати Єльцину.
Дивно, але для строковиків викрадення пройшов безслідно: вони отримали звільнення рівно через місяць. Капітан-лейтенанта Медведєва звільнили «за невідповідності». За інформацією BBC, він повернувся на Алтай, відкрив ливарну майстерню і не любить згадувати минуле.
Кажуть, що сталася справило враження на капітана Жгирева. Він був вражений тим, що екіпаж з 16 чоловік зробив те, на що в іншій ситуації були б потрібні всі 40: без проблем, тихо минувши сторожові кораблі, вийти у відкрите море.