Як би про це самому

430

Сьогодні я остаточно зрозуміла, що немає сил терпіти і треба висловити. Мене категорично, до рику, крику і нецензурних висловів задовбали люди, які не вміють розмовляти по телефону, чітко висловлюючи свої думки.

Дорогий друже, ти подзвонив мені в розпал робочого дня, я зайнята по самі вуха, про що сказала відразу і попросила говорити швидко. Що я чую у відповідь?

— Ну так, я ось тут ось це, як б дуже хотів з тобою поговорити по одному питанню… І ось, е-е-е, як би тому подзвонив, і я думаю, що, напевно, е-е-е… От… А я точно тобі не заважаю? Тому що я дуже хотів обговорити з тобою одне питання…

Все питання було рівно на десять слів. І адже дорослий солідний чоловік. Він і ділові питання так само вирішує. І не він один.

А ось директор великої фірми дзвонить з питанням. До суті справи добираємося хвилин через п’ять незрозумілого словоизвержения ні про що із загальних фраз.

А це завідуюча дошкільним навчальним закладом, яка не в змозі сформулювати, навіщо вона взагалі подзвонила, а від навідних питань казиться і кричить.

Але останньою краплею стала подруга, яка зателефонувала мені в мій вкрай рідко випадки вихідний, точно знаючи, що я сплю, бо подзвонила на телефон чоловіка, змусила його розбудити мене, а потім замість розмови по справі (дзвонила вона з робочого питання, який, втім, міг би почекати до завтра) п’ять хвилин несла нісенітниці про те, як вона вибачається за те, що мене розбудила. Потім образилася на те, що я їй вже відверто розповіла, що про неї думаю.

Люди, милі! Якщо ви подзвонили по справі — говорите по справі! Ось правда. Економте час і нерви собі і людям. А то задовбали!