Вирішили з подругою зайти в магазин стільникового зв’язку — вона давно вже собі чохол хотіла купити на комунікатор. Зайшли, і до нас тут же кинувся симпатичний хлопець-блондин, весь із себе такий повітряний і збентежений. І понеслася. Подружка моя биту годину вибирала чохол.
Навіщо хлопчини чорт смикнув сказати, що у них ще на брелоки акція? Ніколи раніше не думала, що моя подруга здатна двадцять хвилин вибирати пустяковину за три копійки. Хлопчина вже й сам не радий, що про акцію згадав, та й я, бачачи, що ми неабияк затрималися, намагалася час від часу його від нашого суспільства позбавити.
Одним словом, коли ми вийшли, я відчула хвилю полегшення, що йде з торгового залу. Помітила:
— А хлопчик у відділі дуже навіть нічого такий…
Крик відчаю і скажені очі, звернені до мене:
— А навіщо я, по-твоєму, в цьому магазині биту годину стояла? Твоє особисте життя влаштовувала!