Дорогі водії, вибачте нас, будь ласка! Ми не зло, чесне слово — нам просто жити хочеться.
Як хороша дівчинка, підходячи до пішохідного переходу, я дивлюся наліво. Припустимо, я бачу там машину. І я буду стояти далі й кроку не зроблю на проїжджу частину, поки воЕкшн не дасть мені зрозуміти, що мене пропустить. Стояв і буду стояти. Тому що ви-то, звичайно, всі хороші і осудні, а ДТП в світі все ніяк не переведуться.
Якщо на мене летить зі швидкістю винищувача який-небудь розумник, я поняття не маю, що у нього з головою, які у нього гальма і дістає він взагалі до педалі гальма, тому я не побіжу до нього під колеса. Ну, вибачте мене, не побіжу! Навіть незважаючи на те, що знаю, що ви зобов’язані нас пропустити на переході. І якщо цей розумник залишить п’ятиметровий гальмівний слід перед переходом, супроводивши його відповідним вереском, скрипом і, не дайте Боги, матами, то я ще й на машину можу плюнути, і у відповідь обматюкати і показати кулачок з одним непохитним пальцем. А якщо розумнику припекло вийти з машини і мене налякати (а я пуглива, так), то я подзвоню гарним людям, і дебілові в доступній формі в мавпятнику пояснять, що він поганий хлопчик, тому Дід Мороз не прийде до нього. Я, блін, панночка нервова, злісна; якщо ви себе по-свинськи ведете, то я теж поставлюся по-свинськи.
І ось із-за таких індивідуумів я до-о-довго туплю на переходах, якщо не дати мені зрозуміти, що мене пропустять. Зменшіть швидкість, мигніть фарами, посігнальте здалеку — я кмітлива, я спритно додаткове (спонтанне) розмотування, якщо можу. А якщо я після тренування, і у мене все болить, то я вас пропущу, чесно, тому що пересуваюся зі швидкістю равлика і не хочу нікого дратувати своєю тормознутості.
Я вас дуже розумію. Абсолютна більшість з вас — адекватні хлопці, але я не хочу виявляти неадекватних методом проб і помилок. Ви мені посігнальте, що пропускаєте, я спритно додаткове (спонтанне) розмотування, ще й сміявся вам щиро. Але якщо ви мої нерви не шкодуєте, то і я на ваші буду плювати. Можу і в прямому сенсі плюнути, якщо що.
Водіям — вибачте, будь ласка, мені просто жити дуже хочеться. Ідіотам за кермом — не зв’язуйтеся. Я дріб’язкова, запальна й уразлива. І за мене є кому заступитися. Треба буде — я вам крові поп’ю так, що мало не здасться. Задовбали!
