Тут вже була купа історій про «ти ж хто там». Дозвольте представитися — ти ж адміністратор салону краси. В мої обов’язки входить записувати клієнтів, відповідати на телефон, приймати оплату і стежити за чистотою в холі.
Я розумію логіку друзів і родичів, які просять мене записати їх на процедуру, наплювавши на розклад (одна знайома взагалі щиро не розуміла, чому її не можуть прийняти після закриття салону: я ж адміністратор, я можу змусити майстра просидіти дві години в очікуванні), або вибивають собі знижку (деякі взагалі хочуть сходити безкоштовно, «тыжадминистратор, придумай що-небудь»). Їм я відмовляю відразу, але хоча б розумію, чим вони керуються.
А задовбали мене знайомі, які не розуміють, чому я не можу зробити їм салонну процедуру вдома. Я не майстер! Я можу записати вас на стрижку або масаж, але не зможу постригти сама. Вірніше, зможу, але за результат не відповідаю. Одна подруга щиро дивувалася, що я не можу зробити їй гель-лак. По-перше, для цього потрібні навички, по-друге, обладнання та матеріали. Навіть банально той же гель-лак. Так, я — о жах — не тримаю вдома запаси всіх існуючих матеріалів на всякий випадок. А брати в салоні «на одну ніч, ніхто ж не дізнається» я відмовилася. Після цього подруга відпала, але це явно на краще.
Тут зустрічаються відповіді на історії. Так ось, може, хоч хтось пояснить мені логіку цих людей?
