24 лютого виповнилося 274 роки з дня народження найбільш видатного флотоводця в історії Росії – Федора Федоровича Ушакова.
За всю свою кар’єру він не втратив жодного корабля і жодного матроса полоненим. Він ніколи не відступав у битвах. Більш того, меншим числом він здобув блискучі перемоги, насамперед над Туреччиною і Францією в акваторіях Чорного і Середземного морів. Ушаков був і майстерним дипломатом, що проявили себе у ході створення Республіки семи островів під протекторатом Росії і Туреччини. Ушаков був родоначальником новітніх тактичних прийомів на море і одним з творців такого роду військ, як морська піхота.
У 2001 році Російська православна церква зарахувала його до лику святих як праведного воїна. Російське військово-історичне товариство спільно з Міністерством оборони РФ і Російською православною церквою веде послідовну роботу по збереженню пам’яті Федора Ушакова. За участю мордовського регіонального відділення РВИО був проведений рік (2017-й), присвячений адміралу Ушакову, насичений науковими семінарами, тематичними круглими столами та зустрічами. А телеканалом «Зірка» був знятий документальний фільм «Ушаков. Адмірал милістю Божою». Також Товариство сприяло встановленню на території храмового комплексу святого праведного воїна Феодора Ушакова в Південному Бутові двох великих якорів ВМФ Росії. Ім’я Федора Федоровича носять з пошаною кілька поколінь бойових кораблів нашого флоту. А в 1944 році в ході Великої Вітчизняної війни були засновані орден Ушакова медаль Ушакова, які до наших днів являющится вищими і почетнейшими військово-морськими нагородами для кожного російського військового моряка.
Ф. Ф. Ушаков.
На зорі слави
Федір Федорович Ушаков народився 24 лютого (13 лютого за старим стилем) 1745 року у селі Бурнаково (зараз Рибінський район Ярославської області) в родині дрібних дворян. Батько майбутнього адмірала, Федір Гнатович, служив сержантом лейб-гвардії Преображенського полку, поки не отримав відставку, а мати Параскева Микитівна займалася веденням домашнього господарства і побутовим облаштуванням. Вихованням майбутнього адмірала допомагали займатися його дядько Феодор Санаксарський і старий-односелець, який служив ще в петровському флоті. Ушаков з дитинства марив мрією про море, слухаючи розповіді старого моряка. Федір обожнював вирізати з дерева іграшкові кораблики, і у нього накопичився цілий маленький флот.
У 16 років батьки віддали його на навчання в Морський шляхетський кадетський корпус в Петербурзі. Треба зауважити, що діти багатих прізвищ не рвалися на флот, і в основному ряди офіцерів поповнювалися такими ж однодворцами як Ушаков. Федір виявив неабияке завзяття і в 1766 році закінчив корпус з відзнакою, отримавши чин мічмана. Спочатку він ходив по дну Балтійського моря в обхід Норвегії до Архангельська під командуванням досвідченого флотоводця В. Я. Чичагова. Потім служив під командуванням досвідченого капітана С. К. Грейга, згодом героя Чесменської битви. Отримавши відмінну практику, молодий офіцер почав виконувати свої перші самостійні завдання: перекладає з Балтійського в Чорне море кораблі для війни з Туреччиною і бере участь у ремонті та переоснащення Чорноморських верфей. Тут він проявив свій жорсткий характер, жодного разу не поступившись нечистим на руку чиновникам. Під час Російсько-турецької війни 1768 року він отримує свій перший корабель 16-гарматний «Модон» і відображає турецький десант біля Балаклави. Після цього молодий Ушаков отримує, мабуть, найбажаніше призначення для моряка в Російській імперії – капітаном імператорської яхти. Його починають дізнаватися при дворі, але він всіма силами рветься в ряди лінійного флоту, і його прохання задовольняють.
Ст. Ілюхін. А. В. Суворов і Ф. Ф. Ушаков в Севастополі.
Нова тактика морського бою
У 1783 р. Федір Ушаков був переведений на Чорноморський флот в якості командира заставленого 66-гарматного корабля «Святий Павло» і відправлений в Херсон. Після прибуття він був змушений боротися з епідемією чуми, яка виникла в місті. Умілими і продуманими діями він ізолював свій екіпаж, розпалював навколо табору багаття і звелів матросам натиратися оцтом (жоден його моряк не захворів).
У 1787 р. почалася Російсько-турецька війна. 14 липня 1788 р. в битві біля острова Фідонісі Ушаков умілими маневрами, при підтримці трьох фрегатів, звернув супротивника у втечу, завдавши їй великої шкоди. 19 липня 1790 р. Федір Федорович завдав поразки турецькій ескадрі в Керченській протоці (біля мису Таклы), не давши їй висадити десант на узбережжі Криму. Порушивши всі канони класичної тактики, створивши спеціальну резервну групу, Ушаков здобув впевнену перемогу.
Бій при Каліакрії
Ушаков сповідував воістину Суворовські принципи в тактиці і методиці виховання та підготовки своїх матросів. Він приділяв велику увагу особистим навичкам кожного окремо взятого матроса або каноніра. Тренувалися так: на гойдалках з канатів, що імітували хитавицю, встановлювали знаряддя, з якого потрібно було потрапити в парус, встановлений в море на дерев’яному щиті. Екіпажі Ушакова завжди були найкращими і відрізнялися убивчо високою точністю вогню. Він був родоначальником і нової тактики застосування сил флоту. Створюючи чисельну перевагу на ключових ділянках бою, він обирав метою ворожі флагмани, позбавляючи флот противника командування. Не будував свої кораблі в лінію, атакував проти вітру, у той час це була дійсно революція в морському бою.
11 серпня 1791 р. біля мису Каліакрія (північна Болгарія) Ушаков виграв стало легендарним бій, стрімко розгромив значно перевершував його турецький флот, що стояв на якорі. Це поразка отрыло морський шлях на столицю Туреччини Стамбул. Султан був змушений укласти з Росією Ясський мир на вигідних для нас умовах. Ушаков був нагороджений орденами Св. Георгія 4-го і 3-го ступенів, Св. Олександра Невського. Після війни зайнявся облаштуванням Севастополя як головної бази Чорноморського флоту в званні віце-адмірала.
Видатний флотоводець
З утворенням Другої антифранцузької коаліції (Росія, Туреччина, Англія, Австрія) Ушаков, призначений командиром об’єднаної російсько-турецької ескадри, діяв вже проти Франції. Разом з недавніми ворогами – турками Ушакову за дорученням імператора Павла I належало очистити від французів середземноморські острови. Спочатку Ушаков захопив Іонічні острови, потім буквально за добу з моря була взята найпотужніша фортеця Корфу, де стояв численний французький гарнізон. Операцію було проведено блискуче, турецький султан був настільки вражений мистецтвом російського адмірала, що представив його до вищої нагороди – діамантового прикраси для тюрбана (в нашому випадку – капелюхи). А турки стали шанобливо називати нашого адмірала Ушак-паша. Тоді ж, у Федора Федоровича з’явилися і дипломатичні обов’язки. На утвореної під захистом Туреччини і Росії Республіки семи островів він формував державність і навіть створив для греків-остров’ян конституцію. До повернення в Севастополь у вересні 1800 року російські кораблі встигли взяти участь в підтримці військ А. В. Суворова, блокади Генуї та звільнення Рима та Неаполя. Новий імператор Олександр I змістив прославленого адмірала з командування так улюбленого їм Чорноморського флоту і відправив на другорядну посаду на Балтиці. У 1807 році Ушаков подав у відставку, а через 10 років мирного життя в 1817 помер у своєму маєтку і був похований в заснованому його дідом Синаксарском монастирі поблизу міста Темнікова.
Дякую
