Свято до нас приходить

438

І знову про передноворічні корпоративи. Слава яйцям, я туди не йду, але як же задовбали колеги, постійно обговорюють майбутнє захід!

Рівно два тижні практично кожен день я чую одні й ті ж питання: «А хто йде?», «А хто з ким буде сидіти?», «А за скільки збирають?», «А коли можна здати?», «А гроші вже зібрали?», «А де?», «А що там буде?», «А яке меню обрали?», «А дайте я ще раз список страв подивлюся?» (за цим слід коментування кожного пункту меню: «О, це смачно!», «А це що, я таке не знаю?», «А цю погань навіщо сюди включили? Я таке не люблю!»), «А яка музика?», «А свій алкоголь можна?» «А спиртне вже закупили?» і так далі.

От поясніть, що вам робити більше нічого? У вас не горить робота? Я особисто сумніваюся, бо на найближчій планерці з’ясовується, що практично у кожного є ціла пачка невиконаних завдань: підготовка списків на наступний рік, «висять» звіти, неукладені договори та багато-багато іншого. Зате навколо прийдешнього корпоративу панує суєта — це, мабуть, важливіше, ніж закриття робочих питань.

Задовбали зі своєю біганиною! Дайте мені зробити мої справи і не відволікайте зі своїм корпоративом, та й самі вже валіть працювати.