Чому люди лізуть до вас у віртуальне життя? Вони не лізуть в неї, а намагаються вас з неї витягти.
Ваш маленький світ, де ви крути настільки, що подумати страшно, вимикається одним рухом рубильника. І що далі? Реальність зла — ви зрозумієте це буквально на перших кроках. До неї ви не підготовлені. Ті деякі навички, які прищепила вам гра, ви відпрацьовували на собі подібних, тобто на більшість оточуючих, від яких буде залежати ваше реальне життя, вони не будуть мати ніякої дії. Та й що за навички? Спробуєте закликати магію, щоб включити електрику, або за цим треба звернутися до шамана?
Не треба намагатися наводити приклади про того хлопця, який і грає, і в житті добре влаштувався. Так, таке буває, але треба оцінювати не те, як він влаштувався, а чинники, які до цього призвели. Ніхто не думає, що у того хлопця батьки — впливові люди, які й відправили його в надії, що поруч з налагодженою справою він зрозуміє, що і як треба робити в реальному житті і чого варті його віртуальні досягнення.
Чому я це пишу? Тому що я сам пройшов через ігроманію і знаю, що втратив в результаті. Я спостерігав, як розвалювалися добре налагоджені організації тільки тому, що їх директор підсів на ігри і перестав нормально вести справи. Мою задроту вже 16 років, але він, на щастя, вже виринає з віртуального життя і усвідомлює свою соціальну значимість.
Для тих, хто не зрозумів, скажу коротко: для вас, дурнів, намагаємося.
