Мене задовбали презумпція вини всіх і вся в головах співгромадян.
У нас є група, де речі роздають. Мені щось знадобилося, пишу віддає, що забрати зможу тільки післязавтра, бо зараз не в місті. Що отримую відповідь? Звинувачення в тому, що я не приїду за речами. Звідки така впевненість? Я ж написала, що їду в той же район по навчанню. Але ні, я точно не приїду і взагалі, такі, як ми — задовбали. Такі, які бронюють і не приїжджають. А я точно така, ага?
Чекаю клієнта по роботі. Приходить дівчина, з побоюванням спілкується, цурається і виявляє свою недовіру. Питаю прямо — чому? Каже, що минулого разу в іншому салоні майстер дуже грубо з нею розмовляла і лаялася мало не матом. Але стоп, це був інший салон і інший майстер. Я-то тут при чому?
Приходжу в магазин одягу. Вибираю, приміряю, помічаю, що продавець за мною ходить по п’ятах, заглядає в примірювальну і взагалі, всі за мною дуже пильно стежать. Говорили зі мною грубо і з підозрою поглядали на мій рюкзак. На касі питаю, мовляв, що, за всіма так дивляться, чи я чимось здивувала? А виявляється, що у них в тому місяці дівчинка-гот сукню за дві тисячі стягнула. А я тут при чому? Ну так, одягнена в чорне, пірсинг, байкерські чоботища. І все? За це треба всіх неформально одягнених ось так обдаровувати непотрібними міазмами ненависті і підозри? Ну спасибі, що всіх так круто стригти під одну гребінку.
Задовбали! Хлопців, ну звідки такий негатив? Звідки впевненість, що якщо одна людина — гад і поганий, то все такі ж гади і погані? Що за логіка, може мені хтось пояснить?
