Не мрій — збудеться

52

Руки геть від поліції, говорите? Ага, розбіглися. Поки в цю саму поліцію не будуть приймати Екшн сно гідних звання поліцейського, вони так і залишаться мусорами.

Я півтора року живу в цивільному шлюбі зі старшим сержантом поліції. З самого дитинства я поважала людей у формі, мріяла, що мій чоловік буде військовим або поліцейським… Правду кажуть: «Не мрій — збудеться». Потому десь півроку після початку спільного життя я скуштувала сповна «романтики» життя з поліцейським.

Спочатку під час сварки мій чоловік повідав мені з диким ржачем, що за довідкою з медкомісії він небезпечний для суспільства». На мій резонне питання, що він тоді робить в поліції, товариш відповів:

— А їм пофіг, я заплатив — мене взяли.

Вдумайтеся! Йому, виявляється, в дурці лежати треба, а він «громадян охороняє».

Далі — більше. Не раз я чула за дружніми посиденьками під пиво і «ягу» міркування, як і кого треба покарати: кому травичку підкинути, кому машину поставити числиться в угоні. Потім це торкнулося і мене.

Одного разу, будучи напідпитку, чоловік виніс ногою двері нашого будинку (до речі, будинок моїх батьків, чоловік у ньому ніхто). Коли я пригрозила викликати поліцію, він зареготав мені в обличчя і сказав, що тоді мене знайдуть, коли сніг розтане». У жаху я дочекалася, поки він протверезіє, і запропонувала розлучитися по-доброму, поки ще не сталося нічого жахливого. Як би не так! Доблесний поліцейський запропонував мені заткнутися і пригрозив табельним пістолетом. А потім розповів, що він вміє бити людей так, щоб не залишати слідів, і що підкинути мені додому або в сумку травичку — простіше простого.

Я стала анонімно писати на юридичні форуми з проханням порадити, як бути. Всі як один пропонували віднести заяву в прокуратуру. На резонне запитання, що буде зі мною, поки цю заяву ходить по кабінетах (і ходить взагалі), відповіді не було. От і роздумую тепер: чи то втекти в інше місто, поки мені травичку в сумку не підкинули, то шукати допомоги вже в крайових органах влади…

Так що, громадяни, поліція не тільки з народом така. Сім’ї те ж саме, якщо не гірше. А задовбали виродки, які пропускають таких покидьків до служби в органах, та ще й звання їм дають. Ви хоч дивіться іноді, що у вас перед очима коїться! Людина для суспільства небезпечний, а його відправляють це саме суспільство захищати. Люто, скажено задовбали!