Організаторів вбивства Чаушеску судять у Румунії за злочини проти людяності.
Прокуратура Румунії пред’явила звинувачення лідерів революції 1989 року, яка завершилася повалення диктатури і розстрілом диктатора Ніколає Чаушеску.
Як пише румунське видання Hotnews, обвинувачення пред’явили колишньому президенту Румунії Іоном Ілієску, екс-прем’єр-міністру Петру Роману і ще двом колишнім високопоставленим у скоєнні злочинів проти людяності. Справа отримала назву «Румунська революція грудня 1989».
Ілієску і Роман були керівниками «Фронту національного порятунку», який прийшов до влади після повалення диктатури Чаушеску 22 грудня 1989.
Генпрокуратура, зокрема, констатує, що в грудні 1989 року, з допомогою дезінформації у країні була створена атмосфера «тотального психозу», що призвело до хаотичним силових дій, суперечливим військових наказів.
В результаті протягом кількох днів після 22 грудня сталося 862 вбивства колишніх прислужників режиму диктатора, а 2150 осіб були травмовані або зазнали утисків.
«Ці трагічні наслідки були більш серйозними, ніж репресії колишньої влади, їм передували і які тривали протягом 17-22.12.1989», — передає видання позицію прокуратури.
Політична криза в Румунії триває вже кілька років поспіль. Почалася вона спробою влади амністувати засуджених за хабарництво чиновників. Після уряд домігся звільнення керівника Антикорупційної дирекції. ЄС і опозиція підкреслюють, що Румунія зараз йде реванш корупціонерів, уточнює Рубрика.
https://strana.ua/news/179613-sobytija-1989-byli-khuzhe-repressij-chaushesku-v-rumynii-predjavili-obvinenija-revoljutsioneram-sverhshim-diktatora.html — цинк
Варто відзначити, що в десятих роках XXI століття відбувся певний перелом у румунському суспільстві на тему ставлення до Чаушеску.
У 2015 році 47% опитаних позитивно відгукувалися про правління Чаушеску https://azeri.today/articles/5393/
У 2018 році таких було вже 49% https://pikabu.ru/story/rasstrel_prezidenta_kak_rumyinyi_chaushesku_k_stenke_postavili_a_potom_zhaleli_5723743
В рамках опитувань інституту IRES у 2010 році 41% румунів проголосували б за Чаушеску, якщо б була така можливість. У 2016 таких було вже 63%.
Розчарування в «європейської інтеграції» та повній втраті незалежності (за Чаушеску Румунія була більш субъектна в рамках радянського блоку, ніж сучасна Румунія в рамках ЄС) природно викликає гостре почуття ностальгії за минулим рокам, з якими асоціюється Чаушеску, коли маленька, але горда Румунія щось значила і до чого прагнула. Боротьба за владу в Бухаресті природно супроводжується використанням ностальгії за Чаушеску і радянського минулого для виправдання боротьби з «героями 90х», які брали участь у поваленні Чаушеску і організації його вбивства. Опоненти природно намагаються захищатися розповідями про «жахи радянського режиму» і «злочинний режим Чаушеску», а також звинуваченнями на адресу СРСР кшталт недавнього опусу румунського посла в Москві про «радянську окупацію». Але простим румунам мало цікаві розповіді про «жахи радянського режиму», коли «демократи» загрузнувши в корупції не можуть забезпечити видимого поліпшення становища румунів навіть перебуваючи у складі ЄС, куди демократи намагалися привести Румунію. У підсумку, одна залежність від Москви змінилася на куди більш серйозну залежність від Брюсселя, а жити краще не стало. Цілком резонно, що «Злочинній режим Чаушеску» з роками починає виглядати все більш презентабельно — все пізнається в порівнянні.
Кара-Мурза ще в середині нульових з цього приводу писав:
Вже незабаром після поспішної страти подружжя Чаушеску з’ясувалося, що названа на суді цифра в «шістдесят тисяч загиблих» була надуманою, насправді в ході подій в Румунії загинуло близько тисячі трьохсот осіб. До травня 1990 р. у країні склалася нова політична система, яку закріпила конституція, прийнята у грудні 1991 р. Румунія вже не називалася соціалістичною державою.
З самого початку нова влада активно наполягала на версії про стихійності революції. Заступник голови Ради ФНС Казимир Іонеску в інтерв’ю газеті «Известия» говорив: «Наш рух було абсолютно стихійним, воно не було організовано», — але тут же спростував свої слова, розповідаючи про те, як спеціальна команда готувалися зірвати виступ Чаушеску 21 грудня.
Існує версія, що дії по повалення влади розвивалися двома паралельними потоками. Одна опозиційна угруповання включала в себе відставних генералів і колишніх високопосадовців, «ображених» Чаушеску. Це — основа майбутнього ФНП (втім, є відомості що до часу подій ФНС негласно існував вже 6 місяців). Друге угруповання — діючі генерали армії і держбезпеки. Суперечності між цими двома угрупованнями, можливо, і є причиною збройних зіткнень 23 — 28 грудня 1989 року. Як відомо, ні один з «терористів» ні живим ні мертвим так і не був пред’явлений громадськості і журналістам.
Протягом деякого часу телебачення продовжувало підтримувати в суспільстві психологічний стрес. Люди приходили в жах, коли по телебаченню показували страшні кадри, на яких було видно почорнілі трупи закатованих людей, що лежать на краю розритих ям. А голос за кадром говорив, що це — «братські могили, куди Секурітате зарила мучеників революції». Правда, незабаром після цього моторошного показу один з лікарів у Тімішоарі пояснив, що трупи, які демонстрували по телебаченню, це зовсім не жертви секуристов, всі ці люди померли ще до грудневих подій. Але це вже не мало значення.
28 грудня 2004 р. відразу після півночі, коли обиватель вже ліг спати, телекомпанія НТВ показала в РФ німецький документальний фільм «Революція по замовленню. Шах і мат сім’ї Чаушеску» (режисер С. Брандштеттер, 2004). Фільм розповідає про «революцію» у Румунії і вбивстві Чаушеску. Співробітники спецслужб Франції, ФРН та США розповіли з екрану про технології організації ними всіх «оксамитових» революцій у Східній Європі та СРСР.
Починається фільм з розповіді про «стихійної» революції в Румунії в грудні 1989 р. Автори поетапно розбирають спільну операцію ЦРУ і КДБ у всіх її деталях, включаючи спектакль Тімішоари. А у фіналі дається такий титр російською мовою: «Фільм присвячується героїчного народу Румунії, стихійно вийшов на вулиці в 1989». Прозвучали у фільмі визнання співробітників ЦРУ і свідчення деяких учасників тих подій не залишають сумнівів у тому, що повалення режиму Чаушеску проходило по детально відпрацьованим сценарієм. Але, мабуть, шокуючим пунктом стало те, що в план організаторів повстання входило холоднокровне кровопролиття. Воно потрібно для мобілізації масових протестів населення. Кривава провокація стає узаконеним політичною технологією з переходу до демократії!
Після багатьох років відновлюється реальна картина. Об’єктивні автори вже визнають, що диктатура Чаушеску ніколи не була кривавою. Згідно з опитуванням громадської думки, у 1999 році 64% румунів вважали, що «життя при Чаушеску була краще, ніж сьогодні». Заговорили, хоча і дуже глухо, що Чаушеску вдалося «зробити неможливе» і виплатити всі зовнішні борги, що відразу ж являло фігуру Чаушеску в іншому світлі і частково пояснювало економічні труднощі і жорстку економію у 80-ті роки.
З року в рік життя для більшості стає важче, на вулицях міст безліч жебраків, взимку навіть у Бухаресті велика частина квартир не опалюється. Зате в розкоші живуть «нові багаті», багато з них — партійно-державні функціонери часів Чаушеску. Полковник Іон Мареш, учасник затримання Чаушеску в грудні 1989 р. скаржиться, що його називають «вбивцею» і відмовляються обслуговувати в магазині. Учасники суду над Чаушеску, який тепер все частіше іменують «ганебним», отримують листи з погрозами. (c) Кара-Мурза «Експорт революції»
