Як же я втомилася. Я взагалі не з тих, хто вважає, що в Союзі було добре. Було гарне, але й лайна, вибачте, вистачало. Але в нинішньому капіталістичному ладі я втомилася від однієї речі: я взагалі не розумію, за що я плачу гроші.
Раніше як було? Дорого чи дешево, в сільпо або за списками, але товар був якісний. І якщо звичайні речі ще якось можна зараз вибирати, то в продовольчих магазинах коїться… я навіть не знаю, як це назвати.
Вчора я купила банку ікри минтая. Не паюсну ікру купувала, але все-таки смачний продукт… повинен бути. Відкриваю — запах збиває з ніг. Ні, вона не прострочена, і навіть не зіпсована, судячи з усього. Вона просто неїстівна. Викинула.
Кілька днів тому я купила банку томатної пасти. Соус «Краснодарський», я його все життя обожнювала. Добре, що спробувала, перш ніж забабахати в каструлю! Знову ж таки не прострочений, не пліснявий, не тухлий. Просто неїстівний. Сам по собі прісний, та ще й гірчить більше, ніж треба. Викинула.
Купила кусковий цукор. Їсти можна. Тільки в чашку його потрібно кинути шматків з п’ять, щоб чай здавався підсолодженим. Не знаю, як і з чого його роблять. Коробка пішла в мить ока.
Морозиво? Жирне і несолодке. Молоко? Зовні схоже… Консервована риба? Що це за гидота, та ще й так мало?!
І це тільки те, що згадалося за останній тиждень-два. Я ніколи не викидала стільки продуктів, вміючи вести господарство розумно і без залишків. І навіть причепитися ні до чого — напевно на все це існують Гости, а що несмачно — так це проблема не виробника.
Мене задрало витрачати гроші, а потім виносити це справа в окремому мішечку. Може, це просто я примхлива?
