Умильная картина: бабусі годують онуків яблучками, бананами і домашнім компотом. І все б нічого, тільки ми знаходимося зараз в дитячій інфекційній лікарні у відділенні з отруєннями. Нещасних маляток сюди привезли з багатоденної блювотою і проносом. У них зараз голодна дієта. Взагалі нічого не можна їм їсти, весь ШКТ запалений і реагує спазмами навіть на підсолоджену воду.
Так, мила бабуся, я, погань така, не дозволю вам напихати онуку яйцями, які ви принесли очищеними в закритому контейнері. Це сальмонельозний зоопарк, а не їжа вже, і навіть здоровій поплохеет, а вашої малятку з ранку навіть рисової каші на воді не дали: рано ще. А ви, матуся вагою за центнер, припиніть вже жерти сосиски! По-перше, вонища моторошна; по-друге, не дражніть дітей; по-третє, ці сосиски вже два дні в тумбочці пролежали. Ви ж не хочете переїхати з дитячої инфекционки у доросле?
Всі дні перебування у лікарні я отримувала промені ненависті від родичок за те, що не дозволяла їм напихати дітей їжею. Навіть вночі підскакувала на звук шуршащего пакету та запах ковбаси. Мені шкода дітей. Неможливо спокійно дивитися, як над ними знущаються. Ви самі не бачите, що після груші дворічна дівчинка блює власною кров’ю? Вітаю: ви тільки що продовжили її муки ще на три дні, а протертими кашки їй доведеться харчуватися на тиждень довше. Але немає — через добу в рот дівчинці пхається нещасна груша з голосіннями: «Ну поїж, ску-у-усненько!»
Я розумію, що у медсестер і лікарів мало часу, щоб пояснювати кожному особливості відновлення після отруєнь, але мізки включати треба. Задовбали знущатися над своїми дітьми!
