В мою буйну юну голову якось прийшла нездорова ідея скорегувати форму брів. Ступінь густоти заростей дозволяє зовсім їх не чіпати, проте ж закортіло. Недовго думаючи, я вирушила в найближчий салон, благо що на одній вулиці їх розміщується аж чотири штуки. Мене проводили до косметолога, де і почався цирк з кіньми.
З порога мені заявили, що необхідна чистка обличчя, хоча мета мого візиту була вже зрозуміла, та й ситуація з шкірою не настільки критична, щоб одразу підписуватися на весь комплекс послуг. Втім, запропонувати — їх право, нехай навіть у такій дивній манері. Я лягла на тортурний стіл, на мене навели лупу, і почалася вистава.
— Перший раз на корекції? — суворо запитала косметолог.
— А? Так, перший раз.
— Закохалася, чи що?
— А що, по мені видно? — сторопіла я.
— Ну, раз вирішила за собою поухажівать.
Треба сказати, що мій вигляд і до чарівного пінцета не кричав: «Потребую догляду!»
— У вас з ним побачення?
— Типу того.
— Квіти хоч дарує?
— Ага, дарує, — приврала я.
Косметолог початку довгий, забутий мною наполовину розповідь про те, як правильно утримувати чоловіків, як прощати зради і як зберігати фігуру. Закінчуючи, дама резюмувала:
— Ось, за таку роботу з тебе б в іншому місці взяли вдвічі дорожче, а я за копійки працюю.
Заплатила я їй і вийшла, хитаючись. Зроблено було і справді добре, але не йдуть мені тонкі брови, так і психіку шкода.
