В Індії один з найвищих рівнів розшарування суспільства і класової нерівності. В останні роки уряд країни намагається виправити становище і поліпшити освіту для всіх верств населення. Я відвідав декілька шкіл і дізнався, як влаштована загальноосвітній шкільна освіта в Індії.
В Індії є як безкоштовні школи, так і платні, пансіони і кадетські корпуси. Відмінності в тому, що якщо діти в селах і малих містах безкоштовних школах можуть вчитися навіть без парт, сидячи на підлозі, а вчителі будуть працювати на жебрацьку зарплату (в межах 3000-5000 рупій на місяць).
1 індійська рупія (INR) дорівнює 0.92 російський рубль (RUB)
У платних все обладнано за повною програмою: столи, комп’ютери, інтерактивні дошки, може бути басейн, а також додаткові курси з гімнастики та футболу.
Безкоштовна освіта тут гарантується державою, на це в країні беруть спеціальний податок у 3% з працюючих громадян на будівництво нових шкіл та утримання вже наявних. Але самі розумієте, в Індії багато нелегального заробітку, тому платять далеко не всі. Також в Індії популярна система пожертвувань, тому директори активно працюють з меценатами. В одній зі шкіл у місті Кхаджурахо директор нам показав саму школу і навіть презентацію, в самому кінці якої було прохання про посильної допомоги даної школи, в інший після демонстрації школи дали скриньку з пожертвами, щоб ми туди теж щось поклали.
Індійські діти починають вчитися з 3-х років у так званій Pre-school. В день у них проходить від 4 до 6 уроків. Тут вони займаються математикою, читанням і вивченням мов: уроки проходять на англійській, але крім цього вчать хінді, місцевий мова штату.
З 6-ти років починається середня школа або Medium school. Кількість уроків зростає до 8-ми. Тут діти починають вчити фізику, хімію, географію та біологію, з мов додається санскрит.
Після 10-ти класів можна отримати диплом про середню освіту і вступити в коледж або залишитися далі вчитися в школі в High school, але воно вже платне. Після High school вже можна поступати в університет.
Школярів на вулицях Індії відразу видно по формі, вона може бути різною в кожного навчального закладу. Якщо у сім’ї грошей на форму немає, її можуть придбати за рахунок держави. Без форми дитини у будь-якому випадку не виженуть зі школи.
Найчастіше діти добираються до школи самі: пішки або на велосипедах.
Якщо ж діти живуть далеко від школи, то за ними може заїжджати спеціальний жовтий автобус, за який платять окремо.
Але частіше батьки в цілях економії наймають більш дешеві варіанти.
Я був у шоці, коли побачив дітей, яких перевозять в кузовах пікапів.
Так виглядає коридор звичайної безкоштовної школи в Джайпурі.
Кожна з дверей веде в свій клас.
У кожній школі обов’язково годують обідом, для дітей з бідних сімей це, часом, єдина можливість щось поїсти. Сім’ї з нетрів взагалі не бачать необхідності в освіті, вважають, що їх дітям важливіше навчитися робити щось руками і з малих років приносити додому гроші. Крім того, купівля шкільної форми, канцелярії, підручників часто їм не по силам, хоча держава і запровадив пільги.
Взимку діти відпочивають 10 днів, а влітку 2 місяці — травень і червень. З 1 липня школярі знову виходять в школу. Зате в Індії багато національних і державних свят, які теж вважаються вихідними.
Для кращих учнів створена незвичайна мотивація — їх фотографії публікують в місцевих газетах, а іноді і розвішують по місту замість реклами. Для багатьох батьків побачити свою дитину на такому плакаті — справжня гордість.
До речі, живуть в Індії європейці також віддають в місцеві школи своїх дітей. От ви б віддали вчитися сюди своє чадо?
