Преса і окремі експерти часом дуже хочуть створити аналог американського ганшипа — військово-транспортного літака AC-130 «Спектр» з артилерійським озброєнням на борту. Потужність, краса, сила! Ми спробували розібратися, чому ж цю ідею досі не реалізували.
Двигун прогресу
Реклама — велика справа. Особливо красива, грамотна і відповідна до місця. Частіше, ніж AC-130 «Спектр», мало який американський літак з’являється на кіноекрані. Він і винищувачі знищував з бортового зброї в «Падіння Олімпу», і десептиконів допомагав перемагати в «Трансформерах». Так і в іграх — що Call of Duty, що Ace Combat, — постріляти з ганшипа за маленьким, нещасним і нездатним протистояти тобі супротивникам — мила справа. Надивишся такої реклами і думаєш: «Нам потрібен свій ганшип, з гаубицями і автопушками».
Ось і в «Російській газеті», в статті про створення нового універсального бойового модуля з 57-мм гарматою прозвучала ця «свіжа думка»: «З урахуванням можливостей міжвидової, внутрішньовидової та міжпроектної уніфікації на основі наявного заділу по створенню універсального бойового модуля з 57-мм гарматою дозволить поставити такі гармати навіть на штурмові вертольоти і військово-транспортні літаки типу Іл-76».
Так що, невже скоро крилаті вітчизняні ганшипы з зірками на крилах піднімуться в небо понесуть смерть і руйнування?
Радянський — значить відмінний
Ще в дитинстві бувало: сидиш, малюєш літаки, олівців не вистачає. І виходять великі, немов транспортні, і на кожному гармати, щоб по землі стріляти, та побільше. Власне, в цьому і є основна ідея ганшипа — взяти транспортний літак, поставити на нього озброєння серйозніше, щоб допомагати своїм зверху, так знищувати противника ураганним вогнем з усіх гармат (існує ще концепція ганшипа-вертольота, але ми зараз не про неї).
Радянські інженери і конструктори «підходили до снаряду» кілька разів. В середині сорокових років минулого століття пропонувалося створення Ту-2Ш з батареєю ППШ. Літак ніс платформу з закріпленими на ній 88 пістолетами-кулеметами системи Шпагіна. Передбачалося, що такий ощетинившийся стовбурами штурмовик допоможе в атаці на піхотні колони противника. Вони такі йдуть, нічого не підозрюють, а тут ми зверху тра-та-та з 88 стовбурів — і всіх на смерть!
За результатами випробувань з’ясувалося, що тра-та-та триває кілька секунд, після чого літаку потрібно повертатися для тривалої перезарядки. Але ідея була шикарна, що вже говорити.
На фото: Ту-2Ш з батареєю ППШ-41)
В шістдесяті роки до випробувань дійшов навіть суворий радянський ганшип на основі «кукурузника» Ан-2. На нього повісили кілька бомб, під крила прикріпили некеровані авіаційні ракети, а всередину посадили бійців з автоматами Калашникова, що стирчать з ілюмінаторів. Судячи з фото, можливості прицілюватися у них не було, а стрілянина велася в основному для залякування супротивника. В одній з версії радянський ганшип отримав навіть гармату у верхній частині фюзеляжу, щоб битися з ворожими аеростатами.
Ще одна спроба відбулася вже в дев’яності роки. На базі сучасного на ті часи Іл-114 вирішили запив ганшип з серйозним озброєнням, не гірше, ніж у буржуїнів. Сказано — зроблено. Так з’явився проект Іл-114 ТОП, який пропонувалося оснастити 30-мм гарматою 2А42 і 120-мм 2А60 від десантної самохідки «Нона». Обидві гармати в нижній частині фюзеляжу, в поворотних турелях. Швидше за все, творці задумували атаку в пікіруванні, а потім обробку очманілий супротивника з 30-міліметрової гармати під час набору висоти, щоб лежав і не стріляв.
Ахіллесова п’ята розміром з літаків
Так якщо були ідеї, варіанти і задумки — чому ж ні один ганшип так і не дійшов до реального виробництва?
Проблема ганшипа зростає саме з задуми та ідеї. Великий літак, здатний тягати серйозне озброєння, не буде надто швидким. А що може бути більш приємним і цікавим для ППО противника, як не громіздкий та повільний літак, наворачивающий кола прямо над полем бою?
Ось і виходить, що використання ганшипа можливо тільки в одному випадку — у супротивника не буде практично ніякого серйозного протиповітряного озброєння. Якщо у нього знайдеться пара «голок» або «стінгерів», то відразу туші світло, зливай воду, повертайся на базу.
Ну і куди подіти таку прекрасну машину з таким надзвичайно вузьким застосуванням? Навіть в сучасній сирійської кампанії американці використовують AC-130 «Спектр» дуже дозовано, практично в гомеопатичних дозах — підстрелити конвой на марші або відпрацювати з польового табору без ППО вночі. У всіх інших випадках ганшип залишається на базі, а пілоти продовжують розповідати, яка у них велика гармата.
Буде чи не буде?
Робити ганшип з Іл-76 — ідея заздалегідь порочна. Літає занадто швидко, палива їсть неміряно, стоїть як чавунний міст. Так і напрошується сказати: поставимо на Ан-12, адже свого часу китайці намагалися зробити схоже на своєму аналогу. Та ось біда — таких літаків все менше, ресурс у них вироблена, а нові взяти нізвідки. Того і дивися доведеться в Китаї купувати.
Тому 57-міліметрова гармата, так і універсальний модуль — це штука хороша, але з ганшипом варто почекати. Потрібно продовжувати використовувати гармату в таких проектах, як «Деривація» і платформа Т-15, а в повітря поки не піднімати. Спочатку треба вирішити питання з військово-транспортними літаками, а вже потім взяти один зайвий і пиляти з нього ганшип на здоров’я.
Раптом вийде?
МИХАЙЛО КОТОВ
