На одному закордонному сайті мені попалася стаття про появу і «переміщення» по СРСР автомобіля Mercedes-Benz W198, він же 300SL Gullwing, і про нинішній його життя. Переклад цієї статті представлений нижче.
«The SL that came in from the cold»
Велика удача виявити автомобіль, історія якого пов’язана з діяльністю КДБ, картковими іграми з високими ставками, участю в кінозйомках і навіть з самим президентом.
Цей Mercedes-Benz 300SL провів перші три десятиліття свого життя в Радянському Союзі. Технологічне диво з Заходу прийшло до союзу у часи Залізної Завіси, в той час, коли Микита Хрущов захищав те, що він бачив, як насувається перемогу комунізму над капіталізмом.
Присутність такого автомобіля в СРСР у розпал холодної війни саме по собі є історією. В кінцевому підсумку він був повернутий на батьківщину до Німеччини і відновлений. В даний час, його нинішній власник, Анатолій Євдокімов, підтримує його в первозданному вигляді.
Євдокимов – молодий чоловік, який з ентузіазмом відноситься до класичних автомобілів, вирішив відокремити факти від вигадки.
«Мій батько був автоаматором, — пояснює він. «Він посадив мене за кермо «Лади», коли мені було шість років. Це дало мені не тільки адреналіну, але й навчило керувати автомобілем без підсилювача рульового управління. Ось так росіяни стають росіянами! Я сидів у нього на колінах, він перемикав передачі, а я керував. Це повторювалось не один раз. Я був «сп’янілий від» автомобілями.
«Я отримав водійське посвідчення у віці 18 років, але я не цінував автомобілі так, як зараз. Я не цікавився його історією та не надавав цьому значення. У мене був Porsche 911 Turbo, який був моєю мрією з 13 років. Я почав роботу по збільшенню його потужності, і тоді хтось сказав: «Тобі слід подумати про покупку автомобіля, який буде не тільки чудовим транспортним засобом, але і хорошою грошової інвестицією». Раніше, я ніколи не думав про це.
«Я купив Porsche Carrera GT за шалені гроші і був вражений ним. Потім Джеймс [Коттингем] подзвонив мені і сказав: «Я знаю, що ви цікавилися «Крилом чайки». В документах на автомобіль є дещо цікаве, на що нам варто звернути увагу». Це могло бути що завгодно, але коли він дав мені техпаспорт, документ про право власності в СРСР, ось тоді все встало на свої місця… »
Мати автомобіль у приватній власності в СРСР було досить складно. Ви повинні були подати заяву на отримання дозволу. Якщо ви працювали у певній компанії, їй могло бути надано певну кількість автомобілів, які в свою чергу були виділені щасливим працівникам. Пройшовши через все це, люди, як правило, трималися за свої «цінності», так що вторинного ринку як такого, не було.
Звичайно, були способи обійти це, більшість з яких ґрунтувалося на двох міркуваннях: гроші і влада. Але навіть у такому випадку ми більше говоримо про автомобілі вітчизняного виробництва. Іноземна техніка зустрічалася у продажу ще рідше, а екзотична іноземна техніка, така як Mercedes-Benz 300SL була по тим часам нечуваної.
«В той час в СРСР це було неможливо», — говорить Євдокимов. «Це так сюрреалістично. Якщо ви не були главою держави, наприклад, Михайлом Горбачовим або ж іншою відомою особистістю, наприклад, Гагаріним, ви просто не могли мати такий автомобіль. Але навіть у тому випадку, якщо б вам вдалося роздобути його, їздити на ньому було не найкращою ідеєю. Ви не могли б таким чином демонструвати своє багатство».
Першим, що зробив Євдокимов, був пошук людини, ім’я якого було записано в документі про власність автомобіля.
«Стало очевидно, що цей хлопець дійсно не простий громадянин», — говорить він. «Він був авіаційним інженером з безліччю нагород найвищого рівня за видатні досягнення».
Спершу я думав, що цією людиною був Олександр Мікулін, який розробив перший у Росії авіаційний поршневий двигун з рідинним охолодженням, а також двигун для першого реактивного авіалайнера Туполєва Ту-104: «Але було одне але – його вік. До того моменту він був дуже старий.
«Тоді я дізнався, що у нього є син, і його теж звати Олександр. Він був каскадером і займався постановкою трюків в кіно. Саме його ім’я і було в техпаспорті. Це просто божевільна історія».
Чим більше Євдокимов заглиблювався в історію автомобіля, тим більш цікаві факти представлялися перед ним. Документ власності говорив про те, що 300SL перебував у Радянському Союзі в 1980-х, але він, очевидно, був там майже все своє життя. Регістр 300SL свідчить про те, що він був виготовлений 30 липня 1956 року. Там не було ніякої інформації про його колишніх власників — але є думка, що він відправився прямо в Росії, що робить цей автомобіль по справжньому унікальним.
Одна з теорій полягає в тому, що КДБ організував його імпорт, і він опинився в науково-дослідному інституті паливної апаратури в Ленінграді. В його історії є примітки, зроблені значно пізніше, у яких говориться, що його двигун був знятий для вивчення інноваційної системи вприскування палива і згодом був замінений.
Однак під час реставрації автомобіля в Німеччині в кінці 1990-х і початку 2000-х років, на автомобілі був встановлений оригінальний двигун. Найімовірніше, в інституті просто демонтували саму систему впорскування.
Як довго 300SL залишався в Ленінграді, неясно, але в ті ранні роки вважалося, що за ним «наглядав» Борис Знаменський. Як пояснює Євдокимов: «Він був тією людиною, який фактично мав справу з імпортом автомобіля. Його ім’я ніде не буде згадано зі зрозумілих причин, але він, схоже, був її власником».
У 1968 році автомобіль з’явився в похмурому, чорно-білому російському фільмі «Мертвий сезон», з Донатасом Банионисом у головній ролі. Він грає радянського шпигуна Ладейникова. Йому дано доручення вистежити доктора Хасса, німецького військового злочинця, що працює над отруйним газом, який він перевіряв під час Другої світової війни. Ладейников зв’язується з Іваном Савушкиным — в’язням у таборі, де Гасс виконував свої експерименти, для того, щоб зупинити його.
Це типовий шпигунський трилер того часу. Фільм починається з попередження про те, як злі капіталістичні країни, такі як Великобританія та Америка, працювали над створенням хімічної зброї.
Фільм знімався в різних локаціях, і неодмінно викличе захоплення у автолюбителя. У ньому представлені автомобілі від Ford Taunus до Hudson Hornet, а також GAZ Chaika.
Безумовно, кращі кадри дістаються SL, який мчить по сільській місцевості під акомпанемент погано дубльованих шумів двигуна, а потім приїжджає на пляж, де здійснює розворот близько Лінкольна 1932 року. (Це сцена представлена на 38:50 в прикріпленому відео)
Будь то рух по пляжу, по брукованих вуличках або просто кадри на стоянці, «Мерседес» — це потойбічний об’єкт у цій суворої обстановці.
Той факт, що 300SL залишився в Росії, означав, що його наступні господарі повинні були бути тісно пов’язані. У якийсь момент його придбав Геннадій Грушевський, успішний представник водно-моторного спорту.
Після Грушевського з’явився Микулин — ім’я, яке фігурувало в документі про право власності — але існують різні теорії про те, як він отримав його.
Безумовно, найбільш цікавою є версія, в якій Микулин, який володів колись автомобілем Chevrolet Impala (який мабуть значився за компанією «Мосфільм»), виграв «Мерседес» в картковій грі, яка проходила в особливому районі Ніколіна Гора на захід від Москви.
Більш правдоподібна версія оповідає про те, що автомобіль протягом 1970-х років «простоював» з-за проблем з обслуговуванням системи упорскування. Згодом Грушевський обміняв його на Audi Мікуліна.
«Врешті-решт автомобіль був відправлений з СРСР до Німеччини», — пояснює Євдокимов. «Є невеликий документ, в якому говориться, що автомобіль був проданий через комісійний магазин».
Протягом 90-х, після того, як холодна війна закінчилася, і комуністичний режим упав, ходили чутки, що «Мерседес» загинув у вогні. Незважаючи на те, що ці дані виявилися далекі від істини, автомобіль був явно «втомленим» — звіт DEKRA за 2004 рік, в якому документований процес ретельного відновлення, говорить про те, що він був в «жахливому стані», коли прибув з Росії.
Тільки на відновлення двигуна і коробки передач було витрачено 41 897 німецьких марок, але DEKRA дозволила оцінити його загальний стан і автентичність. Незабаром, після цього він прибув у Великобританію, де нині й перебуває в руках Євдокимова. Він також зазначає: «У Росії часта зміна погодних умов надає поганий вплив на такі автомобілі».
У своєму інтерв’ю Микулин одного разу сказав, що 300SL не придатний для повсякденної експлуатації, і перші враження Євдокимова були такими ж: «Коли я вперше проїхався на ньому, я і мій друг їхали по Лондону і думали, що ми в ньому «сваримся»! Було нестерпно жарко! Я відчував себе курчам, що обертається на грилі.
Тим не менш, він був «захоплений» 300SL: «Навіть якщо б мене посадили в автомобіль з закритими очима, я б без сумнівів дізнався Mercedes-Benz. ДНК там 100%. Дивно, що їм вдалося зберегти це протягом багатьох років.
«Моя улюблена деталь — це циферблат. Я люблю годинники, і коли я дивлюся на них, то розумію, що вони виготовлені на рівні швейцарських годинників».
Росія 2018 року сильно відрізняється від Росії, в яку SL був імпортований в 1956 році. Її свобода і багатство призвели до великого розвитку автомобільної культури: «Спочатку люди отримують гроші, а потім починають витрачати їх на усе, що модно. Потім вони починають дивитися глибше і по іншому дивляться на речі. Ось що відбувається. Країна відкривається і стає все більш популярною».
«Автомобілі — це особлива тема, тому що люди завжди цінували мистецтво — архітектори, поети, художники. Але дуже небагато змогли побачити автомобіль як твір мистецтва. Зараз все по-іншому. В Росії, ймовірно, більше класичних автомобілів, ніж ті, про яких я або хто-небудь ще знає».
Під час холодної війни говорили «вони» і «ми», Схід проти Заходу. Як музикант, який проводить більшу частину свого життя в подорожах, Євдокимов є частиною нового покоління ентузіастів — останнього російського зберігача цього харизматичного і, можливо, унікального 300SL.
«Автомобіль розбиває лід між людьми», — говорить він. «У кожному чоловікові є хлопчик. Ми говоримо про автомобілі, і наші відмінності зникають. Ми єднаємося»»
Я розумію, що переклад не є ідеальним, та й взагалі, його мета – розповісти всім зацікавленим користувачам про сьогодення цього незвичайного автомобіля.
