Його називали крутим амбітним серіалом. Коли багато знайомі та друзі розхвалювали і настійно радили подивитися, я відмовчувалася. Авторитет каналу НВО, прізвища режисера і англійського актора-виконавця головної ролі мені ні про що не говорили.
Тому довго не могла зібратися з духом. Більше року відкладала. Було певне відторгнення: не хочу і все. З недовірою думала, що в наш час могли хорошого назнімати на цю тему? Чому він такий гучний? У сучасному трактуванні чергова критика скандального Ватикану? Невже закулісне життя Церкви, тим більше, католицької, так цікава масовому глядачеві?
Серіал «Молодий тато» вийшов у 2016 році, у зйомках брали участь не тільки Італія, але і Франція, Великобританія, Іспанія та США. Автор — італійський кінорежисер Паоло Соррентіно. Фільми для мене — не розвага, а їжа для розуму. Навіть не могла уявити, наскільки багату їжу подарує цей шедевр кіномистецтва.
Перед нами незвичайний головний герой — римський папа Пій XIII (Джуд Лоу). 47-річний американець італійського походження Ленні Беллардо обраний на цей пост в результаті інтриг впливових кардиналів. Верхівка старійшин розраховує маніпулювати ним у своїх інтересах.
Але як безнадійно все вони помиляються! Тато не збирається нікому підкорятися, і в своїх вчинках непередбачуваний. Він — суцільне протиріччя. Як керівник здається не грубим і деспотичним. Як священнослужитель божевільний, коли кричить народу на площі святого Петра: «Шукайте Бога самі, коли знайдете Бога, тоді і побачите мене».
Зрозуміло, ця історія вигадана. У католицизмі існує догмат про непогрішимість папи і що він намісник Христа на землі. Тут же це проста людина, поступово викликає розташування. Він плаче, сміється над жартами, іноді потрапляє у безглузді ситуації. Сам себе вважає дратівливим і мстивим.
Курить, абсолютно нікого не соромлячись, і розмовляє з Богом, тримаючи в руках сигарету. Він молиться на колінах скрізь, в літаку, на заправці, в басейні під водою. На перший погляд шокує його фамільярність у стосунках з Господом, його зухвалі вимоги допомоги. Самовпевнене звернення до Богородиці: «Ти повинна допомогти!»
А він так звик і не вважає чимось незвичайним. Він молився так ще в юності про вмираючої матері одного, після чого жінка одужала. Наближені його бояться і вважають святим. Адже він розмовляє з кенгуру як святий Франциск Ассизький!
Всупереч догматам його святість полягає в звичайному смиренні. «Тільки Христос, а я — ніхто». «Віддався незбагненного задумом Божим, який є про кожного з нас». Бо Бог виконує його прохання.
«Компроміси — це смерть! Коли Христос добровільно страждав на хресті, Він не йшов на компроміс!» З першої серії я почала записувати вислови папи. Дітям у листах він відповідає: «Подумайте про те, що вам подобається, це і є Господь».
У тата є своє слабке місце — батьки. Найбільше він хоче зустрітися зі своїми батьками, які кинули його колись у дитинстві.
Всі інші герої екстравагантні. Спостерігати за ними-одне задоволення.
Мудра сестра Мері (Дайан Кітон) колись взяла Ленні з сирітського притулку і виростила в любові. А тепер його помічниця. Кардинал Ендрю Дюссолье (Скотт Шеперд) — брат і кращий друг тата, вони разом називали мамою сестру Мері.
Мені сподобався держсекретар кардинал Воэлло (Сільвіо Орландо), який живить пристрасть до Венери Виллендорфоской, статуетці часів палеоліту. Політична грамотність у нього на першому місці. Моторошний інтриган і шантажист. Чого він тільки не витворяє, якось намагається підсунути татові на підпис власний відхід у відставку. Ще Воэлло футбольний фанат і виховує дитину-інваліда.
Чарівна прес-секретар Софія (Сесіль де Франс), яка при першій зустрічі заявляє: «Ваша святосте, ви — гарний чоловік!» А потім безцеремонно влаштовується фарбувати губи перед дзеркалом у папському туалеті. Мені подумалося, що вони є скрізь, і у нас повно таких світських панянок поруч з архієреями, зневажають церковний етикет.
Вони виконують певну роботу і без них не обійтися. Так і Софія піклується про те, що напишуть про тата в газетах і журналах, супроводжує його в поїздках і залишається вірною, незважаючи на хвилювання в суспільстві та складності відносин між співробітниками Ватикану.
Одна з сюжетних ліній присвячена Естер (Людівін Саньє) — дружині начальника охорони Апостольського палацу. Молода жінка разом з чоловіком були безплідні, а після посиленої молитви папи у них народився хлопчик. «Пій — ім’я для птиці. Він злетить високо», – каже тато, коли дізнається, що сина назвали на честь нього.
Це далеко не всі персонажі, їх багато, як і годиться в серіалі.
Противний тільки кардинал Майкл Спенсер (James Cromwell), в минулому вчитель і духовний наставник Ленні, одержимий манією величі. Він сам хотів і зараз хоче стати батьком, тому корчиться від заздрості і ненависті.
Картина зачіпає глибоку і значиму тему гріха. Людський гріх переважає в широкому сенсі над високими санами та престижними посадами. Тобто, він не щадить нікого. «Чому гріх призводить до смутку?» – задають питання герої.
До останнього свого подиху ми просто приречені грішити — це незаперечний факт. З боротьби з гріхом складається повсякденне життя кожного християнина.
«Сучасна розбещеність хоче перетворити гріхи права», – з сумом констатує Пій XIII. «Як хірурги не повинні боятися крові, так священнослужителі не повинні боятися скандалів і гріхів. Сповідальниця — наша операційна». Тато веде себе так, що у всіх оточуючих пробуджується совість.
«Ваші очі — вони доказ того, що Бог є», – простодушно повідомляє йому симпатична куртизанка в нічному ресторані. 5-я серія сама душевна, тут ще не відомо, що кардинал Дюссолье знаходиться у владі блудного гріха…
Серіал складається з десяти серій, в якийсь час настає відчуття повного провалу всієї діяльності глави Церкви. Так, на вершині влади багато переживають кризу. Хоча у фільмі і звучить фраза, що тато не вірить у Бога, це гра. Він спеціально руйнує уявлення про себе у інших людей.
«Мені не потрібні віруючі вихідного дня. Фанатизм — любов до Бога. Я хочу бачити фанатиків… Дружба Церкви з усім світом неможлива. Потрібна лише абсолютна любов і повна відданість Господу». Як він може не вірити, якщо його самого можна назвати фанатиком.
«Я люблю Бога, бо любити людей дуже боляче. Я люблю Господа, який ніколи мене не покидає або ж покинув назавжди. Господь — відсутність Господа — але завжди обнадійливе і безумовне. Я священнослужитель і я відмовився від своїх побратимів і від жінок. Тому що я не хочу страждати, тому що я не здатний склеїти по шматочках, розбите любов’ю, серце і пережити таке горе».
Враження у першій серії і останньої різні, навіть протилежні. Якщо на початку понтифік був жорстким, то тепер він проявляє тільки любов і милосердя до всіх. «Світ завжди готовий до любові. Світ завмер, щоб поговорити про кохання… Одного разу я помру і зможу взяти в обійми вас усіх…»
Простежується натяк, що католицька церква перетворилася у фінансово-політичну організацію, а новий папа тут зі своєю проповіддю про кохання і непорушної вірності Богу. Так, любов понад усе. В тому і сила християнства, що все тримається на любові. Тому і Церква, заснована слабкою людиною, непорушна.
Трохи здивувала мене в останній серії зустріч папи з православним митрополитом. Вони сидять один навпроти одного і мовчки посміхаються. «Московський патріарх нудний», – підсумовує тато. Так це був патріарх? Чому він показаний в одяганні митрополита?
До цих пір я вважала, що консультанти у творців фільму першокласні. А тут осічка вийшла. А може, так задумано, щоб не зображати патріарха. Втім, в даному випадку гумор нешкідливий.
Зустріла інформацію, що знімали не в самому Ватикані, всі інтер’єри, включаючи Сикстинську капелу, реконструйовані на кіностудії.
Я б порекомендувала цей фільм людям, достатньо міцним у вірі. Тим, хто знає, що таке Церква і кого при цьому не збентежать відверті сцени. А де їх не буває? Я вже давно перестала дивуватися. «Молодого тата» неможливо дивитися просто як казку, не замислюючись про вічні питання. Але якщо і невіруючим цікаво, а враховуючи популярність серіалу, це так, тоді ще один великий плюс режисерові.
Завжди вибираю на кіно-сайтах цікаві відгуки і цитую. Бо сама так не напишу:
«Власне, це і не серіал, враховуючи, що це слово стало майже лайливим, символізуючи ту бездарну маячню, яку згодовує телебачення простодушним глядачам. Це чудовий багатосерійний художній фільм, де однаково хороші і режисура і операторська майстерність та акторський ансамбль.
Це і філософія, і найболючіші проблеми церкви католицької, і Церкви як інституту, і іронія і самоіронія, і пошук Бога у власній душі, і його заперечення. Це «Війна і мир» Ватикану і вона ж у власному серці.
Все це блискуче подано сценарії, все це блискуче відтворена на екрані. Без прохідних ролей — кожен епізод продуманий, вивірено з математичною точністю і поданий мальовничо, колоритно, лаконічно і виразно».
