Сутулий Слон. Москвич 400/401/420

4

Незважаючи на свою явну технологічну відсталість навіть в 50-е, цей автомобіль був дуже любимо в народі, адже за великим рахунком, Москвич 401 був першим автомобілем, який міг собі дозволити звичайний радянський робітник або службовець…

Своїми коренями Москвич401 йде до довоєнного Opel Kadett 38, за фактом перші зразки машини були точною копією німецького попередника, і навіть комплектувалися німецькими стартерами Bosch, машини до 1947 року випуску.
Самий перший же Москвич, за наявною інформацією, був зібраний в ніч з 8 на 9 грудня 1946 року. Серійне виробництво першої радянської «народної» легковика почалося в квітні 1947 року, але до кінця року було випущено всього близько 1500 машин.
У 1948 році було зроблено понад 6700 примірників, а всього за роки випуску з 1947 по 20 квітня 1956 року, коли останній Москвич чотириста перший зійшов з конвеєра, було виготовлено понад 247 тис. примірників.

Москвич четырехсотой серії був дуже витривалою машиною. Позначалася німецька конструкція. Я бачив їх на шляхах навіть на початку 90-х, і це були явно не колекційні, не виставкові зразки. В «нульових» навіть мало не купив один такий. Заїхав одного разу в гаражний кооператив до майстра, у якого свою машину обслуговував і помітив біля одного з гаражів Москвич такий, кольору «електрик».
Стан його був, можна сказати – відмінним, рівень «колгоспу» невеликий, видно було, що машина використовувалася мало і 20 років просто стояла без руху. Цінник був $1100 на зразок, точно вже не пам’ятаю. Було бажання купити, але в той же час були і сумніви.
Якщо москвичі 2 покоління ще якось можна використовувати в якості резервної машини, а не тільки виставкового зразка, замінивши там ряд деталей на деталі пізніших Москвичів, то 401-й у наш час це просто старовинна машинка, придатна лише для ретро-показів, пробігів олдтаймеров і тому подібних заходів. Загалом, я передумав його купувати, але досі його згадую.

В основному 401-е Москвичі фарбувалися в нудний сірий колір, і отримали ряд народних прізвиськ – «сутулий», «слон», з-за свого горбатого профілю, іноді їх називали «горбатий», щоправда, згодом це прізвисько закріпилося за «Запорожцем» ЗАЗ 965.

За час виробництва Москвич зазнав ряд змін, але його зовнішній вигляд залишився практично незайманим. Не з’явилася на ньому і так необхідного в нашому холодному кліматі нагрівника. Opel Kadett 38 був без обігрівача, і Москвич успадкував цей серйозний конструктивний недолік.
У німців, правда, клімат м’якше, зима тепліше й коротшу, чому ж наші конструктора не обладнали машину «грубкою» — важко тепер сказати. Автовласники, експлуатували машину цілорічно, самотужки вирішували цю проблему, хоча велика частина автовласників просто ставили її в гараж з першими заморозками, і починали їздити вже навесні.
Антифризу адже теж не було, і щоденна експлуатація такої машини в режимі з дому – на роботу, з роботи — додому взимку доставляла б просто казкових незручностей.

Технічно, у Москвича 401 від Opel Kadett був ряд відмінностей. Була посилена балка переднього мосту, карбюратор К-24, був повною копією німецького карбюратора, в 1952 році він був замінений на карбюратор К-25 нашої розробки, важіль перемикання коробки передач перемістився з підлоги на рульову колонку, де він і буде перебувати до появи 412 сімейства москвичів.
Шкода, що його 412 на підлогу перенесли. Найбільш значущі зміни були зроблені в 1952 році. Майже вдвічі підвищили ресурс двигуна, з’явилася нова ГБЦ, новий распредвал, підвищилася ступінь стиснення, з’явився фільтр на масляному насосі, змінилася конструкція «помпи», з’явився новий генератор, що працює спільно з реле регулятором, що дозволило збільшити термін служби АКБ майже в 2 рази. АКБ перемістили в нішу передньої частини кузова, до цього вона була на своєрідному «балконі», приваленном до переднього кузова.

У 1954 році машина зазнала ще одне значне зміна – новий двигун потужністю 26 л/з, зараз така кількість «коней» здається смішним, і нову коробку передач з синхронізаторами на 2 і 3 швидкості.
Модернізована машина отримала індекс «401-420», і сходила з конвеєра до 1956 року.

Москвич 401 був досить незручною і тісної машиною. У нього був відсутній багажник в сучасному його розумінні.
Зовні доступу до багажного відсіку не було, для цього потрібно відкинути спинку заднього сидіння, та й особливою місткістю багажний відсік не відрізнявся. Запаска кріпилася ззаду, доступ до заднього ряду сидінь був більш зручний, ніж до переднього, через що відкриваються проти ходу задні двері, а дверний замок був тільки на одній передній двері – справа. Вважалося, що водій, заходячи в машину зліва, піддає себе небезпеки.
Це при тодішньому то трафік, коли за 10 хвилин по вулиці могло проїхати 2-3 автомобіля.

Але було у машини одна гідність, перекрывавшее всі її недоліки — доступність пересічній радянській людині.
Вартість машини була близько 9 тис. рублів, сім’я з тодішнім середнім достатком могла накопичити необхідну для покупки машини суму за 2-3 роки. Автокредитування в СРСР тоді, за зрозумілих причин не було, як і багато чого іншого.
Неспроста на плакаті, що рекламує ощадну систему Ощадбанку, відому всім радянським людям «ощадну книжку», красується задоволений чоловік за кермом Москвич-401, на який він накопичив, як свідчить плакат авторства художника Корецького, виданий у 1950 році.

Зараз їх вже не побачити на дорогах. Багато пережили 20-го століття машини догнивали на задвірках гаражних співтовариство в кінці 90-х і нульових, або вирушили в металобрухт.


Але я впевнений, ще нема деяку кількість машин, забутих в гаражах на десятиліття, прийде час і вони будуть витягнуті на світло, і дуже хочеться вірити – знайдуть нове життя, вже в якості виставкових експонатів, стануть так сказати – поважними предками. Можливо, такий «слон» був першою, а може й єдиною машиною у вашого дідуся, або прадідуся.
Машина письменника Михайла Пришвіна. Збереглася в ідеальному стані, пробіг всього 14800 км, навіть шини рідні. Письменник їздив на ній останні 6 років свого життя.

Джерело