Стібок до стежку

19

Нещодавно я захопилася вишивкою. Не те щоб шию багато — так, по дріб’язку, нечасто і в основному для своїх малюків. Але навіть при такому підході до справи стикаєшся з великою трудністю — підібрати тканину. І адже магазинів на наш невелике містечко більш ніж достатньо. Але асортимент доконують.

По-перше, напевно, 70% всіх представлених тканин — це штори. В будь-якому магазині, навіть у тих, які роблять вигляд, що до штор відношення не мають. Ще приблизно 10% — бязь, що для мене, загалом, приємно, так як знайти постільна білизна хорошої якості, потрібного розміру і за нормальною ціною — завдання майже неможливе: як говориться, виберіть будь-які два. А широкий вибір дозволяє ще й забарвлення підібрати на свій смак. І якщо ці дві категорії явно обумовлені попитом, то от з мене трохи дивують. Судячи з вибору тканин для пальто, курток і підкладок, а також усілякої розкоші типу парчі, мереживних полотен, шовку та інших тканин вартістю від 1000 рублів за метр, у нас півміста повинні ходити в дизайнерських пальто, куртках і вечірніх туалетах.

Власне, решта пара відсотків всього асортименту — це і є ті тканини, які я шукаю. З яких можна зшити штанці синові, легкий сарафанчик на літо, теплу піжаму або фланелеву сорочку, тобто повсякденний одяг. Але оскільки їх представлено вкрай мало, іноді навіть не вдається знайти потрібний тип тканини, не кажучи вже про забарвленню. Незважаючи на бажання і вміння зробити ту річ, яку хочеться носити, ти носиш те, що продається.

Знайома якось ділилася досвідом: мовляв, ходжу по магазинах, шукаю цікаві матеріали, а потім сиджу і думаю, що б з цього зшити. У підсумку, звичайно, виходить оригінальна річ, але заздалегідь спланувати, що вийде, майже неможливо. Я ж пошити люблю, але не настільки, щоб займатися цим виключно заради процесу. Мабуть, доведеться або в столицю їздити за матеріалом, благо не дуже далеко, або зав’язувати з цим хобі.