«Спортлото» в кіно і в житті: Секрети успіху самої масової радянської телегри

57


У часи СРСР азартні ігри не віталися, але це не означає, що їх взагалі не було. Найбільш масовою і популярною в народі стала лотерея «Спортлото» – в кожному тиражі брало участь до 10 млн квитків, в цілому в гру було залучено 70% радянських громадян! Коли інтерес до лотереї почав згасати, на екрани вийшов фільм Леоніда Гайдая «Спортлото-82», який зараз назвали б прихованою рекламою. У чому ж полягав секрет успіху «Спортлото», і чому комедія, названа критиками провальною стала лідером прокату?
«Спортлото» в кино и в жизни: Секреты успеха самой массовой советской телеигры
В цій лотереї взяли участь 70 відсотків радянських громадян
Довгий час в СРСР ставлення до різного роду азартних ігор і лотерей було однозначним: це пережитки буржуазного суспільства, яким немає місця в радянській реальності! Це ставлення змінилося, коли радянський спорт вимагає великих фінансових витрат у зв’язку з проведенням Олімпіади. Щоб заощадити кошти з державного бюджету, потрібно було шукати додаткове джерело доходу. Досвід зарубіжних країн, в тому числі з «соціалістичного табору», показував, що істотною підмогою можуть стати загальнодержавні лотереї.
«Спортлото» в кино и в жизни: Секреты успеха самой массовой советской телеигры
Емблема самої масової радянської лотереї
Заступник голови Спорткомітету Віктор Івонін став творцем першої радянської лотереї «Спортлото». Він розповідав: «Наш головний питання: наскільки лотереї відповідають кодексу будівника комунізму? Поява «Спортлото» стало відповіддю: гра мала величезний резонанс, люди відгукнулися, а фінансові результати були такі, що Спорткомітет врешті-решт відмовився від бюджетних грошей і повністю перейшов на самофінансування за допомогою «Спортлото». Ця лотерея, по суті, містила радянський спорт». Перший розіграш за формулою «6 з 49» (потрібно було відгадати 6 цифр з 49 можливих) провели 20 жовтня 1970 р. в якості експерименту, і цей експеримент виявився дуже успішним! До першого ж тиражу вдалося реалізувати 1,5 млн квитків вартістю по 30 копійок кожен. При цьому 50% виручки від лотереї держава направила на фінансування спорту, а другу половину – на виплату виграшів.
«Спортлото» в кино и в жизни: Секреты успеха самой массовой советской телеигры
Картка *Спортлото*, 1970
Щоб ні у кого з радянських громадян не виникало сумнівів з приводу того, що це не просто азартна гра, а допомога спорту, кожному номеру лотереї присвоїли свій вид спорту, а на розіграші запрошували відомих спортсменів. Ініціатор експерименту Віктор Івонін розповідав: «На одне з перших телешоу (вони з’явилися в ефірі з січня 1974 року) ми запросили королеву кінного спорту Олену Петушкову. Члени тиражної комісії повинні були вселяти довіру, тому присутність на розіграшах відомих спортсменів, яких поважала країна, стало незмінною традицією «Спортлото».
«Спортлото» в кино и в жизни: Секреты успеха самой массовой советской телеигры
Починаючи з 1974 р., розіграші проводили в студії Центрального телебачення
Першою власницею максимального виграшу стала інженер-економіст із Москви, якій пощастило вгадати всі 6 з 49 цифр і отримати 5000 рублів – величезну на ті часи суму! Пізніше максимальний виграш збільшився вдвічі – до 10000 рублів. По теорії імовірності, такий «джекпот» випадав один на 14 млн комбінацій! Максимальні виграші отримували не більше 10 осіб щорічно, але охочих спробувати щастя від цього не зменшувалось – навпаки, з кожним роком їх ставало все більше. Щоб збільшити ймовірність виграшу і залучити нових «гравців», пізніше запустили тираж з формулою «5 з 36» – в такому випадку ймовірні комбінації скорочувалися до 370 тисяч варіантів, а можливість виграшу зростала.
«Спортлото» в кино и в жизни: Секреты успеха самой массовой советской телеигры
Лототрон став запорукою прозорості процедури вибору переможця лотереї
Спочатку розіграші проходили один раз в 10 днів, а їх результати учасники дізнавалися з газет. З часом ця гра ставала все більш масовою, і з 1974 р. тиражі стали проводити щотижня у студії Центрального телебачення. Цю передачу дивилися всі, навіть ті, хто не брав участі у лотереї. У перший час для розіграшів використовували прозорий барабан, з якого вручну витягували кулі з номерами, а пізніше в конструкторському бюро Академії наук Естонської РСР створили для цих цілей перший лототрон, в якому кулі перемішувалися і обиралися механічно, що виключало можливі підозри у нечесності гри.
«Спортлото» в кино и в жизни: Секреты успеха самой массовой советской телеигры
Основна частина коштів для проведення Олімпіади-80 була виручена від *Спортлото*
Напередодні 1980 р. «Спортлото» стало як не можна більш актуальною – в СРСР готувалися до проведення Олімпіади, для чого було необхідно отримати великі кошти. Ось тоді і ввели розіграші за полегшеною формулою «5 з 36», і кількість учасників лотереї зросла. У підсумку на виручені від лотереї кошти провели значну частину заходів Олімпіади. А всього за 20 років існування «Спортлото» принесло державі 500 мільярдів рублів! Начальник Ростовського управління «Спортлото» Георгій Кануков розповідав: «На гроші «Спортлото» були побудовані найбільші наші спортивні об’єкти. Гребний канал і школа Олімпійського резерву в Ростові, легкоатлетичний манеж у Шахтах, басейн в Азові».
«Спортлото» в кино и в жизни: Секреты успеха самой массовой советской телеигры
На зйомках фільму *Спортлото-82*
Після проведення Олімпіади гасло «Виграєте ви – виграє спорт!» став менш актуальним, і інтерес до лотереї почав згасати. Тоді Леонід Гайдай і приступив до зйомок своєї нової комедії «Спортлото-82» про випадково загублене призовому квитку. Сценарій фільму був написаний за півроку, ще стільки ж часу знадобилося на доопрацювання і затвердження картини, і влітку 1981 р. режисер приступив до зйомок в Криму.
«Спортлото» в кино и в жизни: Секреты успеха самой массовой советской телеигры
Афіші фільму
«Спортлото» в кино и в жизни: Секреты успеха самой массовой советской телеигры
Михайло Кокшенов у фільмі *Спортлото-82*, 1982
«Спортлото» в кино и в жизни: Секреты успеха самой массовой советской телеигры
Кадр з фільму *Спортлото-82*, 1982
Після цього мільйони радянських глядачів знову повірили в те, що в принципі кожен з них може стати володарем великого виграшу. Коли фільм вийшов в прокат, багато знову почали скуповувати лотерейні квитки, при цьому часто обирали ту ж комбінацію цифр, яку закреслила у квитку головна героїня фільму – від 1 до 6.
«Спортлото» в кино и в жизни: Секреты успеха самой массовой советской телеигры
Кадр з фільму *Спортлото-82*, 1982
«Спортлото» в кино и в жизни: Секреты успеха самой массовой советской телеигры
На зйомках фільму *Спортлото-82*
«Спортлото» в кино и в жизни: Секреты успеха самой массовой советской телеигры
Кадр з фільму *Спортлото-82*, 1982
Зараз цей фільм називають прихованою пропагандою лотереї, а також самої талановитої й винахідливою радянської рекламою. Говорили, що Леонід Гайдай, крім гонорару за роботу, отримав 100 лотерейних квитків від дирекції «Спортлото» за явну рекламу лотереї. Щоправда, критики назвали цей фільм провальним: Гайдаю ставили в провину те, що він зробив попурі з власних же комедій: «А тут ну просто все до краплі знайоме – сюжет, персонажі, трюки… Так навіщо Шурика назвав Кісток, а полонянку – Танею? Навіщо нових акторів запросив – адже старі справлялися зі своїми обов’язками?.. Виходить, і кіно – та ж лотерея для глядача. Надій кожен раз багато, а виграш – якщо він не випадковий – досить рідкісний. І в даному випадку нам, на жаль, знову не пощастило – квиток виявився «порожній». Тим не менш, у глядачів фільм користувався величезним успіхом – тоді він став лідером кінопрокату 1982 р., його подивились 55,2 млн глядачів! Можливо, запорукою його успіху стала не тільки гучна прізвище режисера, але і злободенність самої теми – адже в цю гру в свій час грали майже всі.
«Спортлото» в кино и в жизни: Секреты успеха самой массовой советской телеигры
Михайло Пуговкін у фільмі *Спортлото-82*, 1982
«Спортлото» в кино и в жизни: Секреты успеха самой массовой советской телеигры
Афіша фільму