Що сталося з радянською підземної атомної субмариною в 1964 році?

204


Розповідаючи про розробку цього унікального надзброї, неможливо не згадати американський фантастичний трилер «Тремтіння землі». На відміну від кіношного монстра-хробака, який вбивав все живе на своєму шляху, радянським конструкторам вдалося створити його реальний механічний прототип.
Проте радянський механічний «кріт» самоліквідувався разом з розташованими усередині людьми.
Без «Крота» і життя не та
Як це найчастіше й буває в науковому світі, розробкою машини, яка могла б вільно проходити глибоко під землею і раптово здійснювати диверсії в тилу ворога, займалися конструктори різних країн. Це була одна з ідей-фікс ХХ століття. Тим не менш, лідерство в даному напрямку належить москвичеві Петру Рассказову, який першим в 1904 році схематично зобразив підземний самохідний апарат.
Тут слід відразу зазначити, що все пов’язане з винаходом «кротовьего» механізму з самого початку супроводжується численними відступами, сильно попахивающими містикою.
Рассказова нібито випадково вбила випадкова куля під час революції 1905 року. Потім його креслення пропали, і з часом чудесним чином матеріалізувалися в Німеччині.
Дві світові наддержави почали працювати над аналогічним проектом одночасно. В СРСР на початку 30-х років цим проектом керував інженер Олександр Требєлєв. На п’яти йому наступав німецький колега Хорнер Вернер фон.
Треблеву, одержимому ідеєю спорудити машину, яка копіювала б справжні кротячі вміння, нібито вдалося дійти до створення дослідного зразка. Але на цьому справа й стало. Гітлерівці теж свого «Midgard Schlange» («Змій Мідгарда», так звали чудовисько з скандинавської саги) не запустили: проект коштував шалених коштів, з цієї причини педантичні німці його і згорнули.
Взяли вкрадене, але своє
Подальша історія створення радянської підземної субмарини чим далі, тим глибше обростає конспірологічними деталями, оскільки поступово втрачаються документальні обгрунтування тих чи інших подій. Напевно, в даному випадку ці нюанси можна списати на закон жанру. Або, якщо завгодно, на засекреченість теми як такої.
Тим не менш, саме запозичений досвід зарубіжних розробок «бойових кротів» в сталінському СРСР був узятий за основу. Про те, що його основу заклав російський вчений, ніхто більше не згадував. Курирував тему особисто міністр держбезпеки Радянського Союзу В. С. Абакумов. Про подробиці завдання, яке Віктор Семенович дав особисто президент Академії наук СРСР Сергію Івановичу Вавілову, мабуть, ще не настав час дізнатися – ці деталі досі приховані під грифом «цілком таємно».
Зловісна таємниця радянського бойового «Наутилуса»: загинув, вгризаючись в надра
Стверджується, що радянський «Бойовий Кріт» все ж був створений. І підземну бойову машину наділяли небаченими досі здібностями: нібито вона оснащувалася ядерною силовою установкою на зразок класичної атомної субмарини. Описуються і технічні характеристики радянської механічної «Тремтіння землі»: 35 метрів в довжину, 3 метри в діаметрі. Керували всім цим п’ятеро осіб екіпажу, швидкість «Бойового крота» 7 кілометрів у годину.
Радянський «Кріт» міг вгризатися в землю з 15 десантниками на борту, до 1962 році все було готове до «практичного застосування». У 1964 році пілотний примірник підземної субмарини створили до ступеня «сходження зі стапелів».
Конспірологія створення «Бойового крота» рясніє деталями, які на сьогоднішній день не мають наукового підтвердження. Зокрема, до батькам-засновникам підземної бойової машини зараховують академіка Андрія Сахарова.
Опису практичного застосування «Крота» є (вони датуються 1964 роком), але цей досвід більше схожий на фінал фантастичної повісті, ніж на результат наукового експерименту: нібито на десятиметровій глибині підземний човен рвонула, і це був ядерний вибух. Знаходилися в испарившемся апараті люди загинули.
… Таємниця радянського «Великого Крота» нагадує сюжет з перевалом Дятлова. Але якщо у випадку з історією загибелі групи радянських альпіністів для дослідників сьогодні відкриті якщо не все, то дуже багато деталі події, то з долею підземної радянської субмарини досі більше неясностей, ніж який-небудь фактурної визначеності, на якій можна було б будувати обґрунтовану версію створення і випробування радянської науково-технічної розробки.