Шведський посол, Кіса Вороб’янінов, отаман розбійників – ці і багато інших яскраві образи були втілені на екрані талановитим радянським актором Сергієм Миколайовичем Філіпповим. Він часто шкодував, що йому рідко пропонували головні ролі, бачили його в амплуа пройдисвіти і невдахи, але активно співпрацював з кіностудіями і майстерно справлявся з роботою.
Кадр з фільму «Іван Васильович змінює професію»
Сергій Миколайович народився 11 червня (24 червня за новим стилем) 1912 року в сім’ї слюсаря і кравчині. Вчився погано, часто хуліганив. Пізніше він розповідав, як одного разу на уроці хімії змішав соляну кислоту з залізними ошурками, що викликало різкий неприємний запах, швидко поширюється по шкільних коридорах. Заняття були зірвані, учні евакуйовані, а Філіппов відрахований зі школи.
Сергій Філіппов у виставі Ленінградського театру комедії «Страшний суд» (1939 рік)
Не зумівши отримати диплом, він поступив учнем пекаря в хлібну лавку, але не затримався там, пробував стати теслею, токарем, слюсарем, садівником. Щасливий випадок привів Сергія Філіппова в балетну школу. Довготелесий стрункий хлопець швидко освоїв балетну техніку і вже через кілька місяців був одним з кращих танцюристів Саратова.
Приїхавши до Москви, він запізнився на вступні іспити в балетне училище при Великому театрі, приїхавши в Ленінград – він знову запізнився на іспити вже в хореографічне училище, тому вступив до естрадно-цирковий коледж, набір в який був відкритий на місяць довше. Після технікуму Сергій Філіппов був прийнятий в трупу Ленінградського ордена Леніна і ордена Жовтневої Революції академічного театру опери та балету імені Кірова С. М. (Маріїнський театр). Виступав він недовго, на четвертому виставі у нього стався серцевий напад, тому лікарі заборонили йому займатися балетом. Філіппов перейшов в театр Комедії.
Кадр з фільму « Кащей Безсмертний»
Так в 1933 році почалася кар’єра драматичного артиста, в 1937 році киноартиста — Сергія Миколайовича Філіппова. Знімався він переважно на «Ленфільмі», іноді брав участь у проектах «Мосфільму». По-справжньому популярним Філіппов став після виходу на широкі екрани фільмів «Приборкувачка тигрів» (1954), «Карнавальна ніч» (1956), «Дівчина без адреси» (1957).
Кадр з фільму «Карнавальна ніч»
Режисери відзначали, що Сергій Миколайович володів надзвичайною спостережливістю і проникливістю, він моментально запам’ятовував роль, часто доводив образ до гротеску, додаючи персонажам кумедні вихиляси і гримаси, і не боявся працювати без дублерів. Він сам входив у клітку до тигрів, сам падав з великої висоти, сам виконував танцювальні номери.
Кадр з фільму «12 стільців»
Переломним моментом у кар’єрі Сергія Філіппова – стало знайомство з Леонідом Гайдаєм. У 1971 році він зіграв Кісу Вороб’янінова у фільмі «12 стільців», а через два роки — шведського посла в комедії «Іван Васильович змінює професію». Саме тоді настало справжнє акторське щастя, його зупиняли на вулицях, просили автограф.
Кадр з фільму «Собаче серце»
В особистому житті Сергій Філіппов був непростою людиною. З першою дружиною він прожив трохи більше 10 років, пізніше вона переїхала разом з сином в США, і Сергій Миколайович припинив з ними спілкування з ідейних міркувань. Друга дружина була старша за нього на 13 років, разом вони прожили до її смерті в 1989 році. Сергія Миколайовича не стало у 1990-м.
Сергій Філіппов з другою дружиною Антоніною Голубєвої
Про останні дні Сергія Миколайовича згадував його друг Євген Олександрович Моргунов:
«Найстрашніше — залишитися одному. Знаєте, горе яке сталося у чудового коміка, дивного людини Сергія Миколайовича Філіппова? Як безсердечно поставилася ленінградська громадськість до артиста, який смішив усіх, якого обожнювали, якому пропонували випити все. Він помер у своїй квартирі і лежав два тижні. Сусіди звернулися на «Ленфільм». «Ленфільм» прийняв жахливе рішення, не дали на похорон ні копійки грошей. І тільки Сашенька Дем’яненко, чудовий наш Сашко, зібрав по копійках гроші у акторів, які були на пенсії, у акторів, які знали Філіппова, зробили труну і закопали. І слова абсолютно геніальні написали на могилі: «Та не буде в день поховання ні свічок, ні церковного співу». Це його улюблені вірші».
Сьогодні в мережі популярні розповіді про божевілля, про нездорову кохання Сергія Миколайовича до комуністичного режиму. Це неправда, він був творчим, трохи дивним, але дійсно талановитою людиною і великим артистом.
