Ель Чальтен – Калафате
…Вранці я зібрав речі, склав намет у рюкзак і висунувся у бік Лос Антигуос. Кордон можна пройти пішки, але шлях неблизький. На щастя я досить швидко зловив попутку і перетнув кордон на колесах.
Лос Антигуос – це Богом забута аргентинська діра на кордоні з Чилі. Було жарко, світило сонце і постійно дув сильний вітер, так що доводилося кутатися в одяг.
Натрапив на місцевого мужика, який був на ЧС в Москві. Йому дуже сподобалося, особливо він хвалив організацію чемпіонату.
Був якийсь фестиваль черешні. Її навіть роздавали на кордоні.
Питання про приналежність Фолклендських островів у аргентинців не виникає.
Рано вранці під’їжджаємо до Ель Чальтену. На горизонті видно гори Серро Торре і Фітц-Рій. Неземна краса.
А ось і Ель Чалтен.
Чальтен – це маленьке містечко, спеціально заточений під туристів. Якщо є можливість, рекомендую закласти сюди кілька зайвих днів, щоб перечекати погану погоду і побачити навколишні краси у всій їх красі. Повірте, це того варто.
Яка краса – лавка зі спинкою у вигляді рюкзака.
На фото цілих три групи автостопщиків. Насправді їх ще більше, але в кадр вони не влізли. Як я вже говорив, у Патагонії автостоп дуже популярний: ловлять попутки тут буквально скрізь.
Фолкленди поруч – всього 998 км. А толку то?
Я заради інтересу подивився можна туди по швидкому злітати з Ушуайї, але виявилося, що з Аргентини на Фолклендські острови літаки не літають в принципі. Рейси тільки з чилійського Пунта-Аренас і коштує це занадто дорого для такої невеликої відстані.
З подивом виявив, що в патагонских супермаркетах не дають пакети, покупки треба виносити в коробках.
З Чальтена починається декілька не дуже складних композицій. Стежки добре проторены і загубитися неможливо. Краще виходити на трек як можна раніше, годині о 8:00 ранку, бо ближче до полудня людей стає дуже багато і відчути себе наодинці з природою практично неможливо.
Красотища.
Озеро Лагуна Торре.
Можна пройти трохи далі і подивитися на льодовик і гору Серро Торре.
Літають кондори. Андський кондор – найбільша птах цього півкулі, розмах його крил досягає трьох метрів.
До Фітц-Рою йти довше.
Майже на всьому протязі треку видна ця велична гора.
Навіть вранці народу багато.
А ось і озеро Лагуна-де-Лос Трес і гора Фітц-Рій.
Якщо пройти трохи далі, то відкривається вид на ще одне озеро.
З Чальтена їжу в Калафате – абсолютно страшний і зіпсований туризмом місто. Причому в Чальтене такої огиди не відчуваєш, там все-таки основний контингент – це альпіністи і любителі трекінгу, тоді як в Калафате тупо возять пакетників.
В 78 км від Калафате розташований льодовик Періто-Морено – одна з головних визначних пам’яток Патагонії.
Здалеку видно, що величезний льодовик.
Поблизу він ще більш вражаючий.
Періодично тиша в заповіднику порушується гуркотом грому – це тріщить та падає у воду відколовся лід.
Дякую
