Розділяй і проси

36

Я працюю на Арбаті. У переході зазвичай стоять жебраки: один день одна, другий — інша. На вигляд вони дуже змучені, з паличками, прям вселенська борошно на обличчі. Судячи по табличці, одна з них ще й глуха.

Пару днів тому ці жебраки зустрілися в один день і били один одного своїми тростинами. Давно не бачив стільки життєвої сили і енергії в людях. Було багато мату і крику. Промайнула така фраза:

— Та це моя територія! Якогось %#& ти тут забула?!

Знаєте, не задолбали. Противно.