Річ у себе

75

Я інтроверт. Ні, на додачу до цього я не мізантроп, хоча деяких людей відверто недолюблюю. Ні, я не социофоб, хоча зараз це дуже модно. Я не пишаюся своєю інтровертністю, як це роблять деякі, тому що знаю, що пишатися тут особливо нічим. Що ж тоді мене задолбали? Все дуже просто: екстраверти.

Для мене, як і для будь-якого інтроверта, нормально мовчати. Це не означає, що мені нема чого сказати. Це означає, що я просто не хочу. Для інтроверта нормально іноді втомлюватися від великої кількості людей. Для нього нормально іноді побути одному. Тільки чому ж ви, екстраверти, цього не розумієте?

Йдемо по вулиці, нова компанія, між собою майже ніхто не знайомий. Я йду, слухаю розмову, по можливості коментую, сміюся над жартами.

— Тобі нудно? — несподівано звертається до мене знайома.

Якби моя щелепа могла відвалитися, вона б відвалилася. Можливо, у мене від природи не найбільш радісне обличчя, але ж я тільки що усміхалася. Цього недостатньо, щоб показати, що мені не нудно? Можливо, але з чого тоді взагалі такий висновок? Та й як щодо того, що якщо б мені було нудно — я б зараз вже була, ну, наприклад, у більш веселому місці?

Сидимо за столом, відзначаємо свято. В цей раз компанія вже інша, і всі один одного добре знають. Ніщо не віщувало біди, як раптом:

— Що мовчиш? — питає мене друг.

Ну, не знаю. Можливо, тому, що ви обговорюєте свого спільного знайомого, про який я хвилину тому ще нічого не знала? До речі, ще кілька чоловік за столом теж мовчать, але дістається чомусь мені.

Знову свято, чийсь день народження. Кілька людей вийшли покурити, ще хтось на кухні, хтось у сусідній кімнаті. Так вже вийшло, що я не курю, а на кухні моя допомога не потрібна — доводиться сидіти за столом. Підходить подруга іменинниці:

— Чого сумуєш?

Немає, напевно, з моїм обличчям Екшн сно щось не так. Не плачу начебто, в одну точку не дивлюся — з чого такий висновок? Що мені потрібно було робити — танцювати? Пісні співати?

Таких прикладів ще дуже багато, і не тільки у мене. Візьму на себе сміливість сказати, що, напевно, кожен інтроверт з цим хоч раз, та стикався. Тому у мене є невелика прохання. Будь ласка, екстраверти, зрозумійте: не всі такі, як ви. Зрозумійте, що якщо людина хоче щось сказати — він не буде мовчати. Якщо людина прийшла на вечірку — він, швидше за все, не сумує. Якщо людина сидить один — це не означає, що йому нудно. Зрозумійте це нескладно? А поки — не задалбывайте.