Я теж не читав «Війну і мир». Ні, намагався: чесно подужав перші три сторінки, але, на жаль, на цьому читання і закінчилося.
У списку для позакласного читання на літо виявився важкий томик «Минуле і думи» Герцена. Не подужав і сторінки.
Дуже багато не читав я зі шкільної програми, з лишком компенсуючи книгами Роберта Шеклі, Рея Бредбері, братів Стругацьких, Олександра Бєляєва… «Лише за одне вчора» Джорджа Мартіна читав мало не в сльозах.
А ви плакали, читаючи «Війну і мир»? Переживали за «промінь світла в темному царстві»? Багато емоції ви відчули, читаючи твори, включені в шкільну програму? Тільки відповідайте чесно, самі собі.
Книга повинна бути цікавою, захоплювати увагу читача з першого абзацу. Хоча ні: книга якраз нікому і нічого не повинна. Але вибачте, я не буду читати її від корки до корки, якщо перші дві сторінки навівають тугу і нудьгу. І мені не важливо, наскільки «заслужений» її автор. Я не їм шпинат і риб’ячий жир тільки з огляду на їх безсумнівною корисності.
Зробіть шкільну програму насамперед цікавою для школяра, а серйозні твори залиште для серйозного віку. І школярі будуть читати.
