Курляндський котел склався майже в самому кінці війни – восени 1944 року. Сталося це на заході Латвії. Залишки групи армій «Північ» були затиснуті радянськими військами. Правда, німці зберігали вихід до моря. Точних даних щодо втрат сторін на цій ділянці немає. Але вони обчислюються десятками тисяч людей.
Місцевість цікава не тільки тим, що на ній йшли запеклі бої під час Другої світової.
Дослідник Руслан Козловський вважає, що тут, в містечку під назвою Лестене знаходиться центр якоїсь давньої і дуже могутньої сили. Недарма під час війни сюди навідувалися співробітники «Аненербе» — германської служби, що займається містикою. Гітлер адже вірив не лише на силу зброї, а й у надприродне.
Що ж дивного відбувалося і відбувається в цьому місці?
На кладовищі, де поховані німецькі солдати, постійно хтось розставляє свічки в певному порядку. Ніби відбувається якийсь ритуал. Фахівці кажуть, що саме кладовище облаштовано дуже цікаво. Розташування могил, пам’ятників, плит таке, що енергія викачується звідкись- невідомо звідки, і забарвлюється в негативний відтінок.2. У 1997 році в хуторі, розташованому неподалік від Лестене, загинула людина – Геннадій Галієв. Розірвало якимсь вибухом. Він займався пошуками зброї і боєприпасів, що залишилися після війни. Офіційна причина загибелі – вибух тротилу. Але є й інша версія: начебто Галієв знайшов якісь три кинджала СС, в рукоятях яких містилися особливі «шифри», що дають можливість знає їх вселятися в інші тіла. Колишнє тіло при цьому знищувалося, що, власне, і сталося.3. В хуторі Берзини в 1997 році теж щось шукали якісь люди. Серед інших – місцевий циган Імант Козловський. В ніч перед Різдвом його знайшли убитим. На тілі були якісь окультні символи. Кажуть, що велися пошуки «Бурштинової кімнати», яку, розподіливши по шухлядах, німці нібито закопали десь у цих місцях. Але є й інша версія: можливо, Гітлер наказав доставити замість сили окультні артефакти, які збиралися по всьому світу.
Ще один цікавий факт: в Лестене, коли йшли бойові дії, стіни будинків посікло кулями і осколками. Місцеві зашпаровують «рани», але вони проявляються знову: штукатурка обвалюється, розчин не тримається.
