Як же задовбали діти, які вважають, що з-за того, що вони прописані в батьківській квартирі, вони мають якісь там права, і всі навколо повинні рахуватися з їх примхами.
Мені 27, моїй дитині рік, моя квартира дісталася мені Дуже Важкою Працею. Не в спадщину, не в подарунок, ні, я заробила на неї сама, кожен рубль, кожну копійку з тих 4 мільйонів, що вона коштувала.
У Пітері дороге житло, я знала це і свідомо пішла на цю покупку. Я працюю з 17 років і не переставала працювати ні вагітність, ні після народження дитини, я з грудним малюком на руках сиділа і писала нескінченні регламенти не від любові до мистецтва, а від любові до грошей.
Дитина прописаний тут же, тому що дитина не може бути не прописаним ніде. Але він не має ніяких прав на МОЮ квартиру. Ні зараз, ні через 10, ні через 18 років у нього не буде права розпоряджатися цією квартирою — воно з’явиться тільки після моєї смерті.
Я не вижену його на вулицю в день повноліття, але я розраховую, що він з’їде сам років у 18-19, тому що найменше мені хочеться жити з дорослою дитиною і вислуховувати його капризи, бо він, бачте, тут прописаний.
І милі діти, якщо ви не в курсі, власник житла може в будь-який момент піти і виписати будь-якого повнолітнього прописаного у квартирі людини без повідомлення останнього. Просто тому що він власник. І на вашому місці я б поменше выпендривалась на тему того, що ви маєте на батьківських квартирах якісь там права, перевіряючи кордону батьківського терпіння. Обов’язки — так. Права — тільки якщо батьки на це згодні.
Але ви можете зробити фінт вухами і заробити на своє житло, де ви будете встановлювати правила, і де ваше слово буде законом.
