Правила грамотної економії

67

Коли я був бідним студентом, я на повному серйозі вишукувала в інтернеті товари і послуги за найнижчою ціною. І якщо в сусідньому магазині було на 100 рублів дорожче, ніж в іншому районі, я їхала в інший район: студентський проїзний на місяць все одно безлімітний, так і зайвий час на дорогу був, книжку, знову ж таки, можна було почитати в дорозі. Але з тих пір, як навчання закінчилася і почалася повноцінна трудова діяльність, мої погляди на вартість товарів і послуг, а також на цінність власного часу сильно змінилися.

Так, я в курсі, що купила в найближчому супермаркеті овочі на 50 рублів дорожче, ніж на ринку, але на ринок у десять вечора я зайти не можу, так що брала там, де зручно.

Так, я в курсі, що можна купити річ на оптовій базі дешевше, ніж у роздрібній мережі. Але вважаю за краще не витрачати дві години у пробках, не навантажувати свою крихітну машину великогабаритними товарами, тому куплю все в найближчому магазині і оплачу доставку.

Так, я в курсі, що аналіз в поліклініці можна здати безкоштовно. Ось тільки запис там за місяць, а час — як попадеться, а ще живі черги паралельно із записом, «мені тільки запитати», та інші затримки з графіком прийому. Вибачте, але я не готова відпрошуватися з роботи на півдня з-за хвилинного аналізу, який можна зробити за 500 рублів в платній клініці у вихідний для мене день.

Так, я в курсі, що турагентства накидають відсоток на вартість туру. Ні, я не божевільна віддати сто п’ятдесят тисяч за путівку до Таїланду. Моя робота не дозволяє мені цілодобово моніторити найдешевші стикувальні рейси, а відпустку всього 14 днів, і я не можу з них за дві доби добиратися до курорту і назад. Я хочу прилетіти максимально швидко отримати заздалегідь замовлений трансфер до готелю, і в самому готелі чекаю максимальних зручностей, щоб нарешті розслабитися на пару тижнів, а не стояти весь відпустку біля плити в хостелі і не ходити за півгодини до океану. І за свої зручності я плачу сама, за власним бажанням, а не через незнання.

Так, я в курсі, що моя маленька французька «недомашина», як ви її називаєте, не пристосована для багатосніжних російських зим. Ось тільки неприємностей вона мені в мороз так і не доставила, працювала без проблем. У той час як ваші вітчизняні «вісімки» і «Газелі» не заводяться вже третій раз за місяць. Ні, мені не шкода тих грошей, які я віддала за свою машину. Мені плювати, що я могла купити дві вітчизняних на ці гроші. Я багато що могла купити на ці гроші, але вибрала машину. Так, саме таку, просто тому що сподобалася.

«А уяви, скільки б ти заощадила, якщо б послухала нас!» Цілком уявляю. І з чого ви взагалі взяли, що я не економлю. Я вже цілком ясно висловилася, що витрачаю на комерційні послуги менше, ніж втрачаю під час відгулу в будній день для відвідування безкоштовних підприємств. А крім іншого є інші статті витрат, які я собі урезаю, на відміну від вас, порадники. Кіно і кафешки? У мене раз у місяць, у вас — щотижня. Побалуватися ввечері пляшкою пива? У мене взагалі немає такої звички, у вас — три рази в тиждень мінімум. Шопінг? У мене раз у півроку, у вас — щотижня за новою шмотке, половина з яких навіть не носиться. Так що залиште свої поради для тих, хто живе за вашими ж принципами, а мені ваші поради не потрібні.

Зрозумійте вже, порадники, не всі люди готові удавиться за копійку. І хтось може витратити енну суму, а за заощаджений час заробити в два рази більше. І, врешті-решт, кожен має займатися своєю справою і заробляти за свої послуги гроші.