Попив пивка…

749

Жив я в Краснодарі, був ще нетямущим молодиком, але вже дружив з дівчиною. Вирішили якось з нею погуляти по місту і пройтися по всім історичним місцям. Гуляли до вечора, а потім пішли на кінцеву зупинку маршрутних таксі. Поки йшли, купили пиво і страшенно зраділи, коли на зупинці побачили саме ту маршрутку, яка нам потрібна. Весь день гуляли, тому дуже втомилися. Незважаючи на це, рвонули з місця майже галопом. До зупинки було метрів 200, а маршрутка могла бути останньою. Прибігли, здається, встигли, увійшли в машину – сидимо.

У роті пересохло, і я вирішив відкрити пляшку з пивом. Дівчина просить мене потерпіти до будинку, пояснюючи, що приїдемо і вип’ємо разом. Але пляшка не піддається, а настирливість характеру бере верх. На пляшці пива була звичайна кришка. Дістаю з кишені запальничку, використовую її замість важеля, поддеваю кришку, і вона відлітає від пляшки зі швидкістю кулі. Слідом за нею, вискакує половина пива у вигляді піни і заливає весь салон. Кришка з шаленою швидкістю врізається у вітрове скло, відскакує і потрапляє водієві в обличчя. Поки бігли, пляшка растряслась, що створило всередині надлишковий тиск. Коли все це сталося, я подумав, що здоровим з маршрутки не вийду. Забризкані пасажири все чоловічої статі, водій теж здоровань. Повертається до мене і тихо вимовляє: «Рома, тобі ж говорили – потерпи до будинку, приїдемо, разом поп’ємо. Я так і доїхав до будинку з відкритою пляшкою, не зробивши жодного ковтка. Всі пасажири опинилися добродушними людьми і просто від душі посміялися.