Шалено задовбали люди, які не розуміють елементарних речей і намагаються економити на своєму здоров’ї. Коли ж ця економія виливається у цілком зрозумілі наслідки, винуватими виявляються хто? Правильно, лікарі.
Ви не можете жити в одній квартирі з перської кішкою через дику алергії, але розлучатися з кицькою не хочете? Медицина вам в допомогу — існує купа препаратів від дешевих і малодейственных, викликають сонливість і іншу гидоту, до ліків нового покоління зарубіжних виробників, не заощаджують на упаковці та виробництві. Ніхто вас не змушує купувати одну таблетку за 500 рублів (хоча я б купила), але чекати моментального зцілення від пятирублевой пляшечки сіро-буро-малиновою нісенітниці нерозумно. Чим вам не подобаються цілком нешкідливі російські таблетки за 80 рублів? Дорого? Ну що ж, травитесь своїми дешевими ліками. Що? Кропив’янка, пронос і золотуха? Ви не повірите…
У дитини застуда з неспадающей температурою. Потрібні хоч якісь антибіотики. Найпростіша упаковка — 200 рублів. Допомогли б. Ні, мама заявляє, що це дуже дорого і не потрібно. На світло витягується пачка вітаміну С «від бактерій і вірусів» і пачка анальгіну «від температури». Альо, ідіотка, анальгін температуру ніколи і не збивав поодинці, тільки в поєднанні з аспірином, але у тебе ж його немає! Дитину шкода, не хочеться в лікарню забирати. Йду розбиратися з батьком. Матусі зроблений втик, антибіотики клятвено обіцяють придбати в найближчій аптеці. Хочеться вірити.
Єдина у величезному місті миколаборатория. Прийом. У дівчинки з вуха ллється вода, поверхню вушної раковини покрита жовтою коростою. Зробили мазок — виявилося, якийсь рідкісний вид грибка, незрозуміло як туди потрапив. Гаразд, наша справа — вилікувати. Грибок рідкісний, ліки, відповідно, можна знайти не в кожній аптеці і коштує воно недешево. Сімейний бюджет не підірве, але втрата відчутна. Але дозвольте, це ж ваша дитина, його здоров’я… Ні, адже дільничний ЛОР прописав борний спирт і ще щось аналогічне за ціною і якістю! Ну, прапор вам в руки. Через два тижні прийшли в ще більш жалюгідному стані (а що, борний спирт — не панацея?), погодилися на антибіотик і мазь. З бюджету пішло в два рази більше грошей, ніж могло в перший раз.
У дитини, пардон, глисти в запущеній стадії. Лікуванню піддаються, але логічно, що ліків потрібно більше, значить, і ціна значна. Ні, напхати дитину найдешевшими таблетками, угробимо організм остаточно і тільки потім погодимося на адекватне лікування, знову ж втративши енну суму.
Загалом, куди не плюнь, всі безпорадні й убогі, хіба що на хліб ще гроші залишилися. А ось у квартирках причаїлися і плазмові панелі, і Core i7, і три хлібопічки… Хлопців, ви серйозно думаєте, що з таким ставленням до свого здоров’я всі ці речі будуть довго радувати вас?
