Дорогі наші лікарі! Будь ласка, не варто думати, що якщо до вас на огляд прийшли студенти, то можна сміливо на них кричати і вживати терміни, далекі від лікарських.
— Ну і куди йдеш? Не бачиш, тут прибирають!
Медсестра ллє воду в горщик з квіткою, лікар попиває чай, в той час як до перерви ще багато часу. Прибирання? Ну так.
— Швидше давай, мені ніколи, в мене пацієнти!
Логічно, але в даному випадку ваш пацієнт — я, значить, мною ви і зайняті, адже так?
— (окинувши швидким поглядом зуби) У тебе там десь зубний камінь. А може, й ні. А може, й здалося!
Круто, я ось працюю фотографом в неучебное час. Давайте я теж так буду працювати? А ось я вас сфотографувала. А може, й ні. Ну, або так.
— Були коли-небудь [нерозбірливо] захворювання?
— Пробачте, які?
— Зовсім дурна, чи що?! Сказала ж — інфекційні!
Може, й дурна. А може, просто не можу розібрати слово по губах і почути якийсь видих.
Виглянувши з кабінету, дивиться на ту, що прийшла тільки що жінку:
— Та-ак, ви йдіть швиденько, а ці (киває на нас) почекають!
Все б добре, але таких «блатних» клієнтів вже до неї було чоловік п’ять. Ми всіх пропускали, але десь таки мусить бути межа? Такими темпами огляд пройдуть всі, крім студентів, що прийшли сюди спеціально для цього.
Рідні ви наші, зрозумійте, студент — такий же пацієнт, як і інші люди. Не думайте, що ми спеціально прийшли великим натовпом на огляд. Просто нам потрібні довідки, інакше не допустять до сесії — такі вже в нас в університеті правила. Адже ми заходимо і посміхаємося вам, вітаємося, намагаємося не задавати дурних питань і не витрачати ваш час. Чому ви не відповісте нам тим же?
