Так склалося, що я не знаю або не вмію деяких речей. Правда, дивно? Ще так склалося, що у мене є досить широке коло друзів і знайомих. І всім нам іноді потрібна допомога.
Припустимо, мені на роботі потрібно полагодити сепульку. Я дзвоню одному — сепулечных справ майстрові і питаю, чи він може допомогти. Сепулька потрібна післязавтра, часу на полагодження 2 години. Він згоден. Я дякую і чекаю. Сепулька починає лагодитися через півгодини бесіди, за 2 години не встигаємо, ще через півгодини лагодження закінчена, все працює, але потрібно продовження банкету. Я на роботі, банкету не буде. Образа, розлад.
Мені потрібно дізнатися, як рекламувати свистоляпсели. Терміново, зараз. Я питаю одного, чи може він допомогти. Так, може. Чудово, друже, прийшли, будь ласка, інструкцію, я знаю, у тебе є. Не-е-ет, треба домовитися на особисту зустріч або хоча б скайп-балаканину. Друг, у мене немає часу на балачки, мені потрібно зараз рекламувати свистоляпсели! Я на роботі, а не в шинку!
Друзі, будь ласка, прошу вас, якщо у мене є час на балаканину і по пивку, я так і скажу. Наприклад: «Не хочеш приїхати поколупатися з сепулькой, а потім по пивку?» або «У мене тут плов готовий, хочеш — заходь, до речі, розкажеш мені у процесі про свистоляпсели, давно хочу спитати».
Але якщо я кажу, що мені потрібна допомога, це саме те і значить, а не п’янку з блекджеком.
Я можу віддячити вас, як фахівця, грошима. Можу пивком, видати з собою хоч ящик. Можу відповідною послугою. Тільки, будь ласка, не перетворюйте дружню допомогу в балаган. Давайте повеселимося як-небудь окремо.
