Тут недавно товариш скаржився на безтактні питання і намагався аналізувати, якої реакції чекають від нього задаватели подібних питань. Дорогий мій чоловік — вони не чекають. Вони взагалі не думають, про що говорять, чесне слово.
П’ять років тому. У мене вмирає домашня щур. Розповідаю про це татові.
— І слава богу! — каже тато радісно. — І добре, що здохла, більше не заводь.
Співчуття? Не, не чув.
Два роки тому. Міняю зачіску.
— Боже мій! — щасливо кричить тітка. — Хто змусив тебе так підстригтися? Нарешті-то ти не схожа на опудало!
Який щирий комплімент! Дякую.
Недавно. Ділюся з мамою переживаннями з приводу нинішньої молодої людини.
— Тобі треба на сайт знайомств, — відразу каже мама.
Спасибі, мене це дуже заспокоює, але я поки хотіла б з цим хлопцем розібратися, а не міняти так відразу… Що? Я ною? Окей.
Вони не думають. Принаймні, коли я у всіх цих випадках задавала пряме запитання: «Дорогий людина, якої реакції ти від мене чекаєш?» — на мене вражено лупали очима і не могли відповісти. Люди не чекають реакції. Їм лиш би ляпнути своє особливо цінне.
Як кажуть в популярному меме — не треба так.