Не хочу, не буду

475

Чесно зізнаюся, що задолбашка моя — «проблема люкс».

Милі роботодавці, коли я підписувала з вами договір, посада, зазначена в ньому, прирівнювалася до офісного планктону. І мене це влаштовувало. Ви платите мені гроші, я відповідаю на дзвінки і перекладаю папери. Всі задоволені.

І все ж я знову звільняюся. Втретє за два роки. Чому?

Я влаштовувалася в архів перекладати документи і знищувати старі справи. Захворіла колега, і я зголосилася її підмінити. Сама винна, але хотілося допомогти. Колектив веселий був… І раптом виявилося, що я дуже добре спілкуюся з клієнтами. Продажу відділу зросли. Ви покликали мене до себе і сказали, що підвищите зарплату і це моя нова посада. Я попросилася назад в архів, але ви сказали: «Ні!» Довелося звільнитися.

Я влаштовувалася менеджером по персоналу. Тупі тести і нескінченні резюме. Ви попросили швидко зробити презентацію… Так як ви французький не знаєте, то і з клієнтами спілкувалася я. Французам я сподобалася, та й ви задоволені. Чому б не зробити мене менеджером цього проекту? Дякую, але не треба. В результаті я знову звільнилася.

Зараз я знову працюю з персоналом. А вам потрібен ще й перекладач. Я намагалася не палитися. Але колеги вирішили «допомогти». Тепер я присутній на всіх ваших переговорах, і ви натякаєте на підвищення, хоча на співбесіді говорили, що фірма маленька і мені не варто на це сподіватися.

Я не хочу підвищення. Я не хочу кар’єрного зростання.

Я вже встигла побути успішною, незалежною жінкою, начальником великого відділу міжнародної компанії. Нажила собі виразку і безсоння. Довго лікувалася. І я цього більше не хочу. Я хочу прийти до 9 і піти в 17. Не приходити на вихідних і не працювати з дому. Я згодна на тупу роботу, чесно! Відчепіться вже зі своїми підвищеннями.