Натура просить вітерця

388

Є у мене одна знайома. Дуже любить носити спідниці. Настільки любить, що в штанях ми її ніколи не бачили — тільки влітку в домашніх шортах.

Носить собі людина, що йому подобається, та й годі, скажете ви. Чого це я прив’язалася?

А сталося все взимку, такої суворої пітерської взимку, коли на вулиці було близько -25 і заметіль. Зустрілися ми в університеті, обтрушуючи сніг звідки тільки можна, і зустріли ту саму знайому — у спідниці. Не аби який, а типу «сонечко», чи закриває коліна. Звичайно, ми задали питання:

— Якого хріна? Ну невже тобі зараз так комфортно в спідниці?

Так, можливо, ми винні: питаємо такі очевидні речі. Не треба було лізти, треба було зрозуміти, що у неї теплі колготки — чи не рейтузи — і їй зовсім комфортно, що їй в принципі рідко буває холодно, і все таке…

А закінчилася ця міні-істерика несподіваним випадом у бік феміністок: мовляв, знайома не збирається носити чоловічий одяг і приховувати під цим свою жіночу натуру. Мовляв, жіноча натура вимагає виключно суконь і спідничок, а штани — це фу і огидно!

Ось ми не знали, як пояснити дівчині, що цей вибір — носити їй тільки спідниці або брюки — став можливий тільки завдяки діям феміністок. І не обговорювали б ми це, стоячи в універі — взагалі б не навчалися тут. Сиділи б у ту ж зиму спокійно вдома, ні про що не думали так стрілки на штанях розгладжували — на штанях чоловіка, зрозуміло.

Не задолбали, звичайно, але здивувало, що в уявленні більшості феміністки вибивали тільки право на носіння штанів. Три ха-ха два рази.