Насолода моїх вух

16

Салон стільникового зв’язку. Прямую до вітрини з усякими дрібницями. Дівчина-консультант, помітивши мене першою, привітно вітаючись зі мною, штовхає ліктем іншу дівчину-консультанта. Отримала стусан під ребра обертається до мене і теж привітно вітається. Я вітаюся у відповідь. Тут з’являється третя, і всі троє кидаються мені навперейми, мало не хором ненав’язливо цікавлячись: «Васчтонибудьинтересует?» Хлопець-консультант, який крутиться неподалік, теж демонструє непідробне участь. У мене не дуже багато вільного часу, тому відразу до справи:

— Навушники-«гвоздики» будь-які, самі прості, зі стандартним роз’ємом 2,5 мм.
— А який у вас телефон?
— Мені потрібні навушники. Зі стандартним роз’ємом 2,5 мм. Будь-які. Ясно?
— Ясно. Але не всі навушники підходять до всіх телефонах. Яка у вас модель?

Розумію, що телефон краще не показувати — у мене з собою SonyEricsson з роз’ємом-«гребінцем», і джек на 2,5 мм увіткнути в нього просто не вийде.

— Неважливо! Дівчата! Милі! Просто дайте мені навушники зі стандартним роз’ємом! Стан-дар-зрозумілим! 2,5 мм джек! Я їх в гарнітуру, а не безпосередньо в телефон підключати буду! В гарнітурі такий, знаєте, стандартний роз’єм…
— І все-таки, який у вас телефон?
— Р-р-р-р-р!
— (посміхаючись) А! Так вам звичайні, зі стандартним роз’ємом піЕкшн дуть?!
— (кілька вимучений) Так! Я їх прошу! Будь-які!

Дівчата починають щось підозрювати. Одна ретирується, інша просто замовкає, третя кидається шукати мені навушники. Знаходить сониэриксоновские, з «гребінцем», будь вона проклята, сумісні з телефоном, який я так і не показав, і зовсім мені не потрібні.

— Р-р-р-р-р!
— Хм… (Закриває ящик, у якому зберігаються навушники.) А у нас таких немає…
— (прямуючи до виходу, собі під ніс) Ну і чудово.

Купівля потрібних мені навушників забрала півтори хвилини і чотириста рублів в магазині через квартал від цього.