Можливо, я, як і всі матері, сильно прив’язана до сина. Я вважаю, що він у мене виріс справжнім чоловіком. Я стала вдовою, коли йому було 12 років, виховувати було важко, але я начебто впоралася. Зараз він вже дорослий, одружений і живе окремо. Я не проти, а тільки за. Зараз у мене є чоловік, я будую своє особисте життя, і у мене все чудово. А задовбали мене моя невістка.
В молодості я зіткнулася з неприйняттям з боку чоловіка і вирішила для себе — кого б не обрав пару моя дитина, я підтримаю цей вибір. Але, на жаль, невістка мені не сподобалася відразу. Чому? Без освіти, без хобі, без якихось цілей в житті. Вона любить сина, і просто «дме йому в попу», але це, звичайно, їхні стосунки, тому я не встреваю. Я намагалася ставитися до неї нейтрально, але вона постійно лізе зі мною дружити!
Вона постійно дзвонить, щоб запитати, як у мене справи (частіше, ніж син!), хоча я казала, що досить одного дзвінка ввечері. Ну не треба мене відволікати вдень від роботи! Вона постійно вимагає майстер-класів з приготування «маминого борщу», прасування сорочок та іншого. Наскільки я знаю, у сина немає прихильності саме до моїх страв, я досить посередньо готую для своїх років і визнаю це.
Я можу змиритися з думкою, що їй хочеться заручитися підтримкою з мого боку. Але я ніколи не приховувала — в їх відносини з сином я не влажу. Мені все одно, як вона прибирає і готує вдома. Я не буду її цього вчити в інтересах сина.
Останньою краплею став ремонт. Ми з моїм чоловіком поїхали у відпустку і залишили ключі дітям, квіти поливати. Коли повернулися — ахнули. Нам скрізь (3 кімнати, кухня, коридор) поклеїли нові шпалери. На смак невістки. А син був навіть не в курсі, як з’ясувалося.
Хотіла зробити приємне? А зі мною не можна було порадитися? Мене цілком влаштовувало стан квартири — 2 роки тому ми зробили все так, як мені хотілося.
Я втомилася від неї.
