Задовбала наша система «освіти», заклеймившая мільйони людей нездатністю до іноземних мов. Вже скільки разів твердили світу: не потрібно бути генієм, щоб оволодіти мовою! Це не той випадок. Так, всі люди різні і кому-то мова може датися легше, а кому важче. Але задумайтеся над простим фактом: всі росіяни, навіть самі тупі, вільно говорять по-російськи. Всі американці, навіть самі тупі, вільно говорять по-англійськи… І все одно самі вчителі продовжують культивувати міф, що є росіяни, «нездатні» оволодіти англійською, яким з якогось переляку «не дано».
Скажіть, товариші вчителя: а ви взагалі усвідомлюєте, як вам самим вдалося оволодіти мовою?
Напевно хтось з вас побував за кордоном — на стажуванні за програмою або просто подорожуючи. Що ви там робили? Правильно, щодня спілкувалися з носіями мови, багато слухали і багато говорили.
Хтось з вас годинами сидів і дивився фільми на іноземній мові. Хтось годинами слухав радіо. Потім, можливо, ви практикувалися з іноземцями, які навчаються у вас в університеті, або відкривали скайп і спілкувалися там. Хтось вчився на ін’язі і там цілий семестр проходив фонетичний тренінг. Вгадайте, що відбувалося? Правильно: ви багато слухали і багато говорили. Знову. Ви напрацьовували навик розуміння на слух і навички артикуляції іноземних звуків.
Ось він, камінь спотикання. Мова — це звук! Без розуміння цього простого факту можна роками «навчати» і так і не вміти двох слів зв’язати.
Чому ж і в навчальних закладах та на курсах ви досі не даєте учням нормального аудіювання? Не за три хвилини за заняття, а систематично, мінімум по 20 хвилин за заняття і за 40 хвилин будинку. Чому ваші учні спотикаються на кожному слові, так як у них не поставлена вимова, а ви вперто закриваєте очі на це?
Замість того щоб сказати учневі: «Сьогодні 20 хвилин слухаєш цей текст, а потім 20 хвилин його ж і читаєш. Голосно. Вголос», ви даєте домашні завдання на препарування мови, типу «вставити в речення пропущені прийменники». Я не заперечую корисність граматики — на певному етапі вона потрібна, але повністю замінювати нею напрацювання навичок? Повністю ігнорувати тренування слуху та мовного апарату? Театр абсурду, знущання, а не навчання…
Хтось скаже, що учні й самі гарні: приходять на заняття і балду штовхають. Але ми говоримо про людей, у яких є сильне бажання і які дуже багато працюють, але чомусь не отримують результату. Так ось: дайте цим людям вправи на аудіювання та голосне читання вголос. По годині на день протягом як мінімум півроку. І — о диво — їх успіхи раптом різко підскочать вгору! Не вірите — прочитайте розповідь Михайла Веллера «Легенда про стажере». Найяскравіша ілюстрація до того, що таке реальне володіння мовою і чим воно відрізняється від хороших оцінок та вміння складати іспити.
З неповагою, учень, який колись вважав себе нездатним, а тепер вільно говорить на двох мовах без всяких курсів і викладачів.
