Продаю-купую в Європі старі машини. З усіх боків — продавці і покупці — клієнти хоч куди, але краще в цирк клоунами.
Як правило, продає стару машину на 150% впевнений, що він краще за всіх піклується про машині і що саме його машина — зразок доглянутості.
Місяці три-чотири тому я дивився Сітроен С3 «з-під блондинки». Мені з самого початку давали зрозуміти, що я дурень. Екшн сно, який дурень звертає увагу на такі дрібниці, що масло з купівлі не змінювалося все 32 000 км («Що я, хвора, чи що, в сервіс їздити? У мене ж нічого не зламалося!») і що стоп-сигнали не працюють («Ой, та не страшно, я так рідко їжджу!»). Сидіння прожжено сигаретою кілька разів? «Так із заводу пригнали, я не курю!» — каже вона, сором’язливо ховаючи пачку сигарет. Дитячий замок задньої правої двері заліплений жуйкою. Чому? «А щоб напевно».
Краще вже з баригами-перекупниками справу мати.
