Іноді, коли є вільний час, люблю подивитися різні інтерв’ю зарубіжних військових і не тільки. Особливо хочу відзначити розповіді моджахедів — як вони зараз почали відгукуватися про росіян, по закінченні часу.
Ще б пак, тепер їм є з чим порівнювати. Адже вже скільки років ті воюють з американцями. Різниця, так би мовити, на обличчя.
Я зараз залишу в стороні всю грязь, яка властива війні. Впевнений, що ви і без мене багато знаєте про звірства та інше. Хочу звернути вашу увагу на інше, на зміщення акцентів в інтерв’ю моджахедів. Може ви вже бачили відповідні ролики в інтернеті?
Під час Афганської війни, коли СРСР, воюючи з душманами, насправді протистояв США, моджахеди про радянської армії відгукувалися дуже несхвально, з усіма витікаючими.
Для них росіяни були окупантами, загарбниками. Їм не було діла до того, що Поради намагаються зупинити наближення американців до своїх кордонів і зменшити наркотрафік в країну. Для них це було вторгненням.
Короткий екскурс в історію. Афганістан і СРСР мали досить дружні стосунки, починаючи з 1919 року. Саме росіяни тоді першими в світі визнали незалежність оформився держави. Більше того, саме наша країна надавала військову та економічну підтримку…
Однак про те, що росіяни насправді хороші, моджахеди почали згадувати тільки зараз, коли наїлися американської демократії.
Виявляється, афганці весь цей час знали, що радянські хлопці були сміливими, чесними воїнами, що обіцяли те й робили. Билися хоробро, відчайдушно. Не те що солдати США зі своїми безпілотниками.
Виявляється, побудовані колись російськими мости, школи та багато іншого, що дісталося в спадок від попередника Росії — є справа добра, богоугодна.
Виявляється, вони не робили відмінностей між народами СРСР. Для них і білорус, і казах, і бурят — всі росіяни, шураві, хороші (тепер вже) хлопці.
Мені в одному інтерв’ю сподобалося, як дідок-афганець, який стверджує що йому 106 років, сперечається з кореспондентом на предмет імен руських. Він говорить щось типу: «Росіяни вони були. Амін, Анвар, Махмуд».
Кореспондент йому заперечує: «Але це ж не російські імена».
«Що ти кажеш? Росіяни, звичайно. Не гни нісенітниці. Це були справжні російські офіцери».
При цьому дід дуже обурений нерозумінням кореспондента. Ніби той не усвідомлює простих істин. А, адже, журналіст, схоже дійсно не зовсім розумів посил афганця.
Ще німці, у ВВВ нас усіх, що проживають у величезному Союзі називали росіянами, іванами. Вони теж не ділили нас на калмиків, татар, росіян, вірмен. Для них ми були одного поля ягоди…
І якщо вдуматися — воно так і є… Ну, було принаймні… В Радах люди з усіх республік служили в одній армії, працювали на благо однієї багатонаціональної країни. Тому, за визначенням всі ми тоді були росіянами, нехай і з самобутнім, індивідуальним колоритом, з унікальними традиціями, притаманними тільки певної народності, але росіянами.
