Дорогі молодята

168

Нещодавно молодий чоловік зробив мені пропозицію. Як годиться, сходили в загс. Черга була лише на розлучення, так що ми швиденько все оформили і пішли додому задоволені. Люди ми неформальні, але не з тих, що п’ють дешевий пивдос, кричать під вікнами, потрясаючи немитими патлами, і свято вірять у краще майбутнє. Ми любимо хороший старий рок, дорогі речі і пристойні неформальні закладу. Так що нашу чудову весілля ми вирішили відзначати без репетує тамади, танцюючих малознайомих родичів в трусах і жахливих конкурсів а-ля «нажрись з пітною туфлі нареченої». Грошей у нас не особливо багато, так і шкода, якщо чесно, стільки викинути на один день — краще купити собі що-небудь корисне в будинок або куди-небудь з’їздити.

При підготовці до заходу, виявляється, стільки проблем! Особливо мене вразили дві речі, про які я і хочу розповісти.

Як тільки до чого-небудь приєднується префікс «весільний», ціна на це що-то злітає мінімум в два рази, а часто — і раз в десять. Наприклад, шпильки для волосся. Спочатку йду в салон неподалік — мати моя, сто рублів за штуку, правда, з камінням, блищать, красиві. Але чому-то — о диво! — точно такі ж, але в звичайному бижутерном, коштують по 30 ре.

Втім, почнемо з початку. З чого починається весілля? З сукні! Ціни — просто космос, красиве плаття тільки для корольов — бюджету простого смертного не вистачить точно. Причому було б за що! 50 тисяч, 46 тисяч — за таку ціну вони повинні бути з золотими вставками, але на вигляд — звичайний атласну сукню. А ті, що дешевше — просто кошмар, в колгоспі страшно такі носити. Тепер відкриваємо інтернет і ліземо на китайський сайтик. Вуаля! Ви не повірите, але ті ж сукні там стоять максимум 3000. Точно такі ж, навіть фотографії одні і ті ж що на сайті, що в каталозі салону. Чи є совість у людей?

Після сукні, звичайно, аксесуари. І теж — панчохи в звичайному магазині коштують 700 рублів, у весільному — 1500! Після цього мені хочеться тільки крикнути прямо в обличчя власника салону: «Так ви не з глузду чи зійшли, пане?!» Мабуть, власник розраховує на те, що мізки у нареченої зовсім затуманились від майбутнього щастя, і вона розучилася геть розрізняти цифри на ціннику.

Весільний торт — 7000, звичайний такої ж ваги — 4000. Весільна зачіска — 2500, звичайна — 1000… Весільна фотосесія — 25 тисяч! Мені навіть в якийсь момент здалося, що такі націнки, мабуть, за те, що дівчина може похвалитися продавцю шпильок, і в квітковому, і перукаря, і продавцю білизни, і всім-всім-всім, що вона нарешті виходить заміж, що у неї буде ось це плаття за півсотні і все інше, а ви, мовляв, старі й нікому не потрібні, а я-то буду кататися в лімузині і показувати дулю усім старим дівам з його вікна! Але мені абсолютно все одно, що про мене подумають всі інші, так що я непогано заощадила. Але як же я задовбали шукати все те ж саме, тільки без приставки «весільну»…

Коли все було куплено, настала черга другої проблеми: ставлення оточуючих. Мені все одно, що подумає про мене весь світ, але все-таки батьки — вони зовсім інше.

Мама, я тебе дуже люблю, але як же задовбали твої питання!

— А чому сукня червоне?

Тому що я так хочу! Не хочу бути однією з мільярдів наречених в білому, так і не йде воно мені. Я з дитинства хотіла бути в червоному на весіллі.

— А як ставляться батьки до такого плаття?

Мама, як можуть належати батьки хлопця, який одружитися піде у шкірянці? Ми неформальна пара, це наше свято, і ми хочемо провести його так, як ми хочемо.

— А чому ви збираєтеся одружитися в пост?

Ми невіруючі. Нам все одно.

— Як не буде народного гуляння з баянами і горілкою?

Ось так. Для чого воно? Показати, скільки грошей викинуто на вітер? Я пам’ятаю, з яким захопленням ти розповідала мені про весілля дітей якихось твоїх подруг, скільки вони витратили, які були фонтани, як діти все зіпсували, як п’яний колишній набив морду нареченому, як якісь далекі родичі напилися в зюзю, а тамада розділ до нижньої білизни друзів нареченого. Ти хочеш мені такий весілля? А пам’ятаєш, як ти говорила, що матері нареченого довелося закласти квартиру на такий захід, і тепер до неї ходять пристави? А про наречену на сьомому місяці, але зате в білому, ти теж пам’ятаєш? Так чого ж ти засуджуєш моє скромне весілля в червоному платті, на яку ми не брали кредитів, не тягнули жили з рідних? Ми хочемо відзначити для себе, посидіти в кафе, покататися на катері удвох. Ті люди, яких я хочу бачити поруч, дуже далеко, а кликати кого попало заради того, щоб було багато людей, нема чого.

Так, можливо, у нас від і до все не так, як у якихось загадкових «людей», але це наш день. Дайте нам його відзначити так, як нам хочеться, і не задалбывайте своїм негативом, будь ласка!